Щастя людини — у творчості. Воно є джерелом духовної наснаги, що відкриває шлях до храму душі, краси. Саме такою щасливою людиною вважає себе керівниця дитячого вокального ансамблю «Веселі нотки» та дорослого аматорського вокального колективу «Надія» при Криничанському центральному Будинку культури Надія Кузьміна.
Надія родом з Криничок. Тут народилася і виросла. Батьки — Ганна Романівна і Віталій Павлович Дорошенки — звичайні люди, особливих талантів не мали. У компанії любили підспівувати за гуртом. А їхня донечка Надійка ще змалечку уявляла себе артисткою: для рідних влаштовувала цілі концертні виступи. Тому батьки вирішили віддати дитину в музичну школу на скрипку.
Ще з садочка вони водили її в музичну школу. А згодом дівчинка бігала на заняття вже сама. Її педагогом була Світлана Володимирівна Веремчук. Після 8-ми класів Криничанської СШ №2 Надія вступила до Дніпропетровського училища культури. По його закінченню у 1993 році за направленням Надія потрапила до Червоноіванівки.
І досі згадує ті часи. Завідуючою Червоноіванівським клубом тоді була Катерина Танасівна Козак. Колектив артистів та аматорів сцени у Червоноіванівці підібрався творчий, азартний, талановитий. Чого тільки вартувала гра на баяні та акордеоні Володимира Івановича Волошина. Пригадує Надія і їхні виїзди та виступи на полях місцевого колгоспу. Пропрацювала там півтора роки. Бо у 1995 році народила донечку Іринку і пішла у декретну відпустку.
А коли після вийшла на роботу, виявилося, що за спеціальністю Надії немає де працювати. І плакала, і переживала. Та діватись було нікуди. Тому погодилася працювати технічкою у районній бібліотеці.
У 2001 році тодішній директор Криничанського районного Будинку культури Олександр Крохмаль запропонував Надії Віталіївні спочатку пів ставки, а затим і ставку культорганізатора. Вона і досі з теплом і вдячністю згадує Олександра Володимировича. Надія не підвела керівника. Відразу організувала дитячий вокальний ансамбль «Веселі нотки».
У 2007 році на світ з’явилася ще одна донечка — Маргарита. Цього разу Надія у декреті пробула недовго. Старша донька Ірина закінчила музичну школу і пішла маминим шляхом — вступила в Дніпродзержинське музучилище. Тож треба було заробляти гроші, щоб вчити дитину. Та й за роботою скучила.
А коли вийшла, створила ще й дорослий аматорський вокальний ансамбль. У 2009 році до директора Олександра Крохмаля підійшла Олександра Степанівна Нестеренко з 11 кварталу Криничок з цікавою ідеєю. Мовляв, є декілька співучих жіночок, які хочуть разом виступати на сцені РБК. У них вже і репертуар є. Олександр Володимирович доручив цю справу Надії Віталіївні. І ні разу не пожалкував. Бо вона зуміла їх організувати, разом створили чудовий вокальний ансамбль «Душі криниця». Жодне свято в районному Будинку культури не обходилося без їхнього виступу. Колектив брав активну участь у всіляких конкурсах і фестивалях.
У ньому було спочатку 5 осіб. Ансамбль розширювався. Репетиції проводили двічі на тиждень. А згодом колектив дещо реорганізувався. Змінилась і його назва. Тепер це вокальний аматорський колектив «Надія», який добре знають не лише в Криничках та колишньому Криничанському районі, а й на Криворіжжі, у Кам’янському та Дніпрі, у Сорочинцях та ін. Учасники вокального ансамблю «Надія» згадують, як ще до війни їх щороку запрошували виступити на Губернаторській ялинці у Дніпрі, як їздили з виступами на «Красну Паску на Приоріллі» в Царичанку.
У арсеналі криничанських артистів і особисто Надії Віталіївни Кузьміної чимало нагород. Серед них дипломи, грамоти з Міжнародних та Всеукраїнських конкурсів мистецтв, відзнаки переможців дитячого вокального ансамблю «Веселі нотки» та народного аматорського вокального ансамблю «Надія».
І в нинішній час повномасштабного вторгнення колектив разом з Надією Кузьміною не припиняє свого розвитку. Його учасниці, незважаючи на свій вік, декілька разів на тиждень збираються на репетиції, щиро радіють таким зустрічам. Беруть активну участь у онлайн конкурсах та фестивалях. І завойовують призові місця та нагороди. А ще радо приймають у свій колектив новеньких. Наприклад, пригріли переселенку з Донеччини, яка там втратила все, а нині мешкає у Рогівському, Людмилу Дмитрівну Бровченко. Чим можуть, допомагають один одному, підтримують у біді. Не забувають вітати один одного з Днем народження та іншими пам’ятними датами.
А нещодавно у народного аматорського вокального колективу «Надія» з’явилася ще одна ініціатива. Учасниці ансамблю організували декілька творчих виступів на центральному ринку Кам’янського. До речі, це було не так просто. Потрібно було отримати згоду на це адміністрації ринку, домовитися з місцевими підприємцями, щоб посприяли у підключенні апаратури і т.ін. Співати довелося вживу, без будь-яких мікрофонів. У репертуарі криничанських артистів-аматорів були українські та пісні воєнної тематики.
“Таким чином за три свої виступи нам вдалося зібрати близько 17 тис. грн”, — ділиться керівниця «Надії». Усі зароблені кошти криничанські артисти передали волонтерці з Світлогірського Наталі Дзюрі для наших ЗСУ, а також на збір для придбання авто для земляка-захисника Жені Первого.
Це на перший погляд може здатися, що у Надії Віталіївни весела і нескладна робота. Насправді ж вона досить відповідальна і нелегка. Бо робота з людьми не може бути легкою. І як правильно підмітила Надія, найголовніше у цьому — розуміння і людяність. Бо до кожного потрібно знайти підхід. А ще у колективі має бути дисципліна і відповідальність кожного за увесь творчий процес. Тільки тоді можна сподіватися на успіх, вважає керівниця «Надії» та «Веселих ноток».
Надія Віталіївна дуже переживає, що в умовах повномасштабного вторгнення росії в Україну скоротилося число діток, учасників зразкового аматорського вокального ансамблю «Веселі нотки». Водночас вона не втрачає надії, що батьки, які зацікавлені у тому, щоб їхні діти розвивались, обов’язково приведуть своїх донечок і синочків до центрального Будинку культури. Бо тут є всі умови для творчого розвитку, і головне — є діюче укриття.
У людини такої професії повинен бути надійний тил. У Надії Віталіївни це її чоловік Андрій Васильович Кузьмін, з яким вони ідуть життям разом уже 24-й рік. Розуміють один одного з пів слова, підтримують і допомагають. Незважаючи на складнощі сьогодення, вони радіють життю: успіхам донечок Ірини та Маргарити, яка нині навчається на хормейстера у коледжі Академії музики в Дніпрі. Подружжя Кузьміних тішаться уже чотирма онучатами: Германом, Микитою, Максимом і маленькою Мією, яка з’явилася на світ 23 жовтня.
Робота Надії не закінчується порогом дому. Бо там вона то підбирає тканину в інтернеті для виступів своїх артистів, а то й сама кроїть та шиє костюми. А ще в’яже спицями собі, дітям, онучатам светри, шапочки та шарфи. У такий спосіб хоч трохи відволікається від проблем і тяжких думок. А зранку знову поспішає на роботу, щоб радувати інших своєю творчістю.
Олена МУШИК, “Нові рубежі”
