11 липня свій 100-річний ювілей відсвяткувала жителька нашої громади, людина з великим серцем та незламною долею — Олена Петрівна Баліцька. Вона проживає зі своєю меншою донькою — 63-річною Наталею. Наталя Миколаївна жваво порається біля матусі, на городі та в господі. Господарство невелике тримає: кури та качки. Щоб було до столу своє, натуральне. Пані Наталя працювала у перукарні в Криничках. Тож знає багатьох, і її теж чимало людей знає.
Вечорами, коли зроблені всі домашні справи, донька з мамою сідають удвох і пригадують минувшину. Олена Петрівна часто згадує роки, як була молодою. Це вона добре пам’ятає. А от з недавнього багато, буває, не може згадати — даються взнаки роки.
Народилася ювілярка у 1926 році на Житомирщині у селі Дуби Овруцького району. Та доля пов’язала життя жінки з Дніпропетровщиною, Криничанським краєм. У 1954 році Олена Петрівна переїздить сюди до свого дядька. Бо на Житомирщині скрутно було з роботою в ті часи. Тоді не тільки їх родина переїхала в центральні області України, а й чимало односельців. Бо тут розбудовувались і заселялись великі території. Як, наприклад, новостворений колгосп «Прогрес», який очолював молодий енергійний керівник Володимир Андрійович Лижник. Він не тільки розвивав виробничу базу господарства, а ще й дбав про будівництво житла, соціальних об’єктів. Вели газ, воду. На місці колишніх степів з’явилися села Дружба, Мирне, Первозванівка та інші.
Олена Петрівна, як була молодшою, розповідала своїм донькам, що у Первозванівці, наприклад, чимало мешканців було родом із Житомирщини. А в колишній Червоноукраїнці, нині Малярщині оселялися приїжджі із Полтавщини, у Сухому Хуторі — з Черкащини. І так все переплелося, поєдналося, що з роками, здається, так і було. Усі поріднилися, поєднали долі.
Тут, на Криничанщині, зустріла своє кохання і Олена Петрівна. Невдовзі створили родину з Миколою Олександровичем Баліцьким, самовіддано трудилися на рідній землі.
— Мама усе своє життя пропрацювала дояркою у місцевому колгоспі «Прогрес», — розповідає донька Наталія Миколаївна. — Тато шоферував у цьому ж колгоспі.
Попри нелегку працю подружжя Баліцьких старалося встигнути і дім збудувати, і сад коло нього посадити, і, звичайно ж, діток виховати. Їх у родині було троє: старший син Валентин, який, на жаль, вже пішов у засвіти, і двоє донечок — Людмила та Наталія. Люда нині мешкає у Кам’янському, а Наталія, так склалася доля, біля мами. Є у Олени Петрівни ще онучка Альона та правнучка Вероніка.
Як і більшості сільських трудівників нелегко доводилося і родині Баліцьких. Після шестиденного трудового тижня один день — неділя випадав на будівництво власної оселі. Було важко, та дружно, все робили гуртом. В одну неділю збиралися усією вулицею, щоб накидати стелю у Баліцьких. А наступного вихідного йшли до друзів допомагати.
Сила духу та любов допомогли витримати подружжю труднощі повоєнного життя. Хоч мами майже ніколи не було вдома, пригадують її доньки (бо лягали спати — мама ще на роботі, і прокидалися — мама вже на роботі), та в домі у них завжди було чисто, прибрано і пахло хлібом. Коли та мама все встигала, ніхто не знав.
Незважаючи на тяжку працю, Олена Петрівна все ж знаходила час, щоб і дітей пригорнути, і хоч трішки душею відпочити. Відпочинок знаходила у в’язанні. У скрутні радянські часи її в’язанні речі дарували дітям тепло і домашній затишок. А ще вони були унікальними, бо таких платтячок, спідничок і костюмчиків не було ні в кого. Також Олена Петрівна плела доріжки, килимки, одяг на ткацьких верстатах, які тоді були чи не в кожній хаті.
Сьогодні Олена Петрівна — це жива історія нашого краю, приклад неймовірної мудрості, працьовитості та материнської любові. У день її 100-річного ювілею до старенької завітало чимало гостей. Вітали ювілярку від імені селищної ради, депутатського корпусу та усієї громади Криничанський селищний голова Юрій Балюк, онук Володимира Лижника, аграрій Володимир Регер, заступниця селищного голови Сніжанна Пугач і Червоноіванівська староста Наталія Крушинська. Бажали міцного здоров’я, душевного спокою, теплої турботи від рідних та мирного неба. І дякували за її невтомну працю та мудрість. До привітань приєднуються і «Нові рубежі». І зичать ювілярці многая благії літа! Щоб кожен день дарував їй здоров’я і силу.
Олена МУШИК
