Юлія Володимирівна Іванченко працює фельдшером Болтишківського ФАПу. Її добре знають в селі і місцеві, і приїжджі. Милосердя, повага і небайдужість — це основні якості її характеру. Такою виховали дівчину батьки — Оксана Михайлівна та Володимир Вікторович Константінови. У 2008 році Юлія закінчила Дніпродзержинське медичне училище, за спеціальністю “фельдшер”, хоч в родині Константінових медиків до цього не було. І Юлія ні разу не пошкодувала про свій вибір.
По закінченню училища працювала за направленням: фельдшером на ПМЗ у Дніпрі. Але не довго, бо готувалася стати мамою. Народила доньку Ангеліну. З чоловіком Євгеном Олександровичем Іванченком ідуть по життю вже 19 років. Подружжя мешкає у Болтишці у власному будинку. Незважаючи на зайнятість кожного на роботі, як і всі в селі, тримають ще й чималеньке господарство: свині, телята, кури, качки, гуси. Є у родині домашні улюбленці, яких вважають справжніми членами родини: 7 собак — 2 лабрадора, хаскі, вівчарка і три звичайних безпорідних.
Робочий день Юлії Володимирівни розпочинається ще до сходу сонця. Бо ж спочатку треба попорати усю домашню живність, приготувати для родини обід. Потім поспішає на роботу у місцевий ФАП, де на неї чекають пацієнти. Хтось йде до Юлії Володимирівни, щоб проконсультуватись, комусь треба зміряти тиск, комусь підібрати пігулки чи крапельницю поставити. У день буває від 10 до 20 звернень, розповідає фельдшерка.
У приміщенні ФАПу пічне і електричне опалення.
“Видали ще й генератор, — ділиться медикиня, — щоб можна було і тепло підтримувати, і щоб комп’ютерна техніка працювала для внесення необхідних даних в електронний реєстр”.
Юлія Володимирівна вдячна за підтримку і співпрацю головному лікарю Божедарівського Центру ПМСД Божедарівської селищної ради Наталії Володимирівні Ісмагіловій. Медикаменти заклад завжди отримує вчасно і в достатній кількості.
Бути фельдшером у місцевому ФАПі, пригадує співрозмовниця, їй свого часу запропонувала ще Болтишський сільський голова Ніна Михайлівна Патійчук. На сімейній раді Юлине рішення вийти на роботу підтримала вся родина. Назустріч молодій медикині пішла і директорка місцевого дитячого садка Наталія Леонідівна Синчишин, в дитсадок влашувала її маленьку донечку, якій тоді виповнився тільки рік.
Коли в селі запрацював кар’єр, Юлії Володимирівні запропонували бути там медичною сестрою. Вона старалась встигати скрізь. Батьки та чоловік підтримували у всьому. Тільки дуже переживали, коли були нічні виклики.
У 2014-му Юлія народила другу донечку Кароліну. Після декретної відпустки вийшла на роботу в Болтишківську гімназію медичною сестрою. Паралельно працювала медсестрою і в дитсадку. Тоді їй не вистачало її ФАПу, вона мріяла повернутися.
Згодом така нагода трапилася. Староста села Тамара Михайлівна Клименко запропонувала Юлії вийти на колишнє місце роботи. Юлія Володимирівна і досі підтримує старшу колегу, свою попередницю Оксану Валеріївну Сухонос. І щодня допомагає землякам боротися з недугами, вчасно приходить їм на допомогу. Поспішає на виклики й до стареньких у сусідні з Болтишкою села на власному авто, яким кермує сама. Для більшості з них їхня Юлія Володимирівна є тим острівцем надії, на який їм тільки і залишається сподіватися. Бо в місто не всі можуть поїхати. Краще за пігулки їх лікують людське милосердя, увага і турбота їхньої фельдшерки. Для Юлії Володимирівни її робота є сенсом життя. І звичайно ж родина, яка завжди на першому місці.
Старша донька Юлії Володимирівни Ангеліна навчається у педагогічному коледжі в Дніпрі. Менша Кароліна — учениця 6 класу місцевої школи. Вона мріє пов’язати своє життя з ветмедициною.
А Юлія Володимирівна мріє про мирне небо над Україною. І щоб усі були здорові та щасливі. Щоб вже скоріше настало тепло. Тоді вона віддає себе домашньому квітнику. Милується пані Юлія, уся її родина, земляки, коли на обійсті Іванченків розквітає близько півсотні сортів троянд. Ці квіти заспокоюють і дають надію на краще.
Олена МУШИК
Фото з архіву сім’ї Іванченко
