Галина ЛИТОВЧЕНКО, головна редакторка "НР" Фото Наталі ДОЛГІХ
Це фото ми зробили на полі озимої пшениці у фермерському господарстві «Перспектива». На ньому ті, хто сьогодні поспішає зібрати вирощений урожай — Ігор Криворот, Григорій Комаренко, Юрій Данільченко, Віталій і Анатолій Косьміни, Микола Пінчук. Лише на коротку мить вони відірвалися від роботи, адже нині гаряча пора — жнива у розпалі, зволікати не можна. Про те, чим живе колектив цього господарства, наша сьогоднішня розповідь.
Виробнича база фермерського господарства «Перспектива» розташована на місці колишньої тракторної бригади колгоспу «Прогрес» у Сухому Хуторі. Колись у цьому селі крім неї була своя тваринницька ферма, де трудились відомі на всю область доярки-п’ятитисячниці, школа, клуб, дитсадок і т. д. Час зробив своє. Майже нічого з того, що було, працювало, не збереглось. Нема давно і колгоспу-мільйонера, пішов за світи його очільник — Герой соціалістичної праці Володимир Андрійович Лижник. А от тракторна бригада, можна сказати, отримала друге життя. Правда, не відразу. Були болючі роки занепаду у ході реформування АПК, коли і тут царювали двометрові бур’яни, коли ще трохи — і з’явився би пустир…
Цього не сталося, бо Андрій Андрійович Гавриленко у числі інших першопрохідців вирішив організувати фермерське господарство. Він уже знав цю місцину, адже замість відпочинку городянин часто приїздив у господарство на підробіток або, як казали, на шабашку. Згодом певний час трудився постачальником у колгоспі. Тож коли держава дала шанс ризикнути з фермерством, створив ФГ «Перспектива».
Можна багато розповідати, як усе починалось: важко, з неймовірними потугами — брак коштів, техніки, кадрів… Всього… Правда, за порадою Гавриленко знав куди йти — до Лижника. А ще дуже допомагала на перших порах головний економіст колишнього «Прогресу» Валентина Василівна Ковальчук, за що Андрій Андрійович вдячний їй і понині.
Колишню тракторну тепер не впізнати. Тут красиві клумби, соснові, березові, липові та інші насадження створюють неймовірний затишок і красу, якою впевнено походжають павичеві сімейства.
Є тут на господарстві й два страуси — Гоша і Маша, є міні-город, а за парком неподалік — фруктовий сад та лавандове поле.
Ми трошки спізнились — неймовірне фіолетове полотно почало вже тьмяніти — відцвітало. Та запах стояв неповторний і трохи незвичний для нашого степу.
На подвір’ї було малолюдно. Бо ж — жнива. Дощі добряче стримали темпи збирання. І хоч техніка ще зранку попрямувала на поле, та, як потім виявилось, розпочати відразу через високу зволоженість грунту не було можливості.
Як розповів Андрій Андрійович Гавриленко, у господарстві постійно трудяться 15 чоловіків. Це механізатори, водії, охоронники. З перших років становлення надійною опорою для керівника є його заступник Микола Васильович Пінчук, механізатори високого класу Григорій Миколайович Комаренко, Олександр Сергійович Новіков (нині пенсіонер, який чимало літ і сил віддав господарству), водії — Юрій Олександрович Данільченко, Кирило Олександрович Нетеса. Є молоді справжні перспективні кадри, з якими ми познайомились трохи пізніше, коли прибули на хлібне поле.
Андрій Андрійович — небагатослівний. Працюють, платять зарплату, вчасно розраховується з пайовиками. Так вийшло, що господарство орендує земельні паї у мешканців двох громад — Криничанської та Затишнянської. І співпраця з їхніми керівниками Юрієм Балюком та Володимиром Зубарєвим, а також Дружбівським старостою Віктором Бойком у колективу найтісніша. Адже всі зусилля нині зосереджуються на двох найважливіших напрямках — допомозі ЗСУ та збиранні врожаю.
Колектив ФГ «Перспектива» з найперших днів війни впрігся у роботу по підтримці захисників. На фронт попрямували «КамАЗ», «Нива». Трудівники господарства з власної ініціативи перерахували одноденний заробіток на потреби армії. Все необхідне придбали колезі — водію Костянтину Баркалову, який нині захищає рідну землю на фронті. Колектив постійно готує передачі для 93-ої бригади, які доправляє воїнам учасник АТО, тероборонівець Сергій Іщенко. Навіть лавандове поле для цього задіяне: зароблені на фотосесіях кошти теж передаються на потреби бригади.
— Разом із працівниками Криничанської селищної ради, які вклали свої кошти, купили ще одне авто для ЗСУ, — розповів Андрій Андрійович.
— Не жаліли нічого, — підтримує його заступник Микола Васильович Пінчук. — Збирали у перші дні вторгнення пальне, зерно, щоб допомогти захисникам.
Господарство виплачує заробітну плату Костянтину Баркалову і чекає його з перемогою додому. Про все це ми дізнались у час коротенького спілкування з керівником та його заступником, який супроводжував нас до жниварів.
Два красені-комбайни на всю потужність трудились у хлібному морі. А поки їхні капітани Григорій Комаренко та Анатолій Косьмін витискували з імпортної техніки все, що можна, розговорились із тими, хто транспортує зерно від комбайнів. Це трактористи Ігор Криворот, Віталій Косьмін, водій Юрій Данільченко. Різними були їхні шляхи у господарство. Але ніхто з хлопців не жалкує, що пов’язав долю з «Перспективою».
Ігор Криворот — затишнянець. Закінчив місцеву школу, вивчився в місті на газоелектрозварювальника, повернувся у рідне село, а роботи немає. Так опинився у «Перспективі». Уже 6 років тут. Зарплата задовольняє, техніка теж хороша. Дощі, каже, стримували.
— Уже давно б це 118-гектарне поле озимої пшениці прибрали, так не дається, — розповідає Ігор. — Ну та нічого, здолаємо. Хлопцям на війні жаркіше і страшніше. А у нас, гріх жалітись — царські умови. Кондиціонери в кабінах, їжа смачна. А головне — над головами не свистить. Спасибі вам, хлопці, за стійкість, за те, що можемо тут жнивувати.
І знову наша розмова з Ігорем Миколайовичем (хай буде по батькові, хоч і молодий ще) переходить на Костю Баркалова.
— Про все, що треба йому там, наш Андрій Андрійович потурбувався. І не тільки йому, а й техніці. Взимку, наприклад, на авто потрібна була автономна пічка. Тож, хай і за третім разом, а знайшли таку, щоб підходила.
— Чому господарство наше «Перспектива» називається? — говорить Ігор. — Тому що на перспективу Андрій Андрійович сам працює і нас на це націлює. Молоді допомагає, про умови праці турбується, про красу дбає.
— Сам? — питаю.
— Та ні, ми всі разом. І сіємо, і збираємо, і лаванду доглядаємо.
— І ніхто не бурчить незадоволено?
— Та майже ні. А чого сердитись? Для себе ж робимо. Якщо не гаряча пора — сівба, збирання, то чого б біля павлінів, страусів не попоратись, чи в саду, чи біля сосен, лип, берез. Ми — солдати універсальні. Можемо один одного будь-де замінити — на комбайні, тракторі, машині. А лаванда — вона ж нечисть відганяє. Надихаєшся нею і наче сили додається…
Юрій Олександрович Данільченко у «Перспективі» трудиться тільки другий рік. Раніше працював у ПП «Аграрій-2007». На його думку, там теж керівник хороший — Ольга Сергіївна Косар. Та так склались сімейні обставини, що подався у місто з родиною. А тягло додому. Повернулися. А місце роботи зайняте. Тож спасибі, що у «Перспективі» не відмовили з працевлаштуванням по професії водія, яку здобув у професійно-технічному училищі №71, що у Божедарівці.
Два роки трудиться тут на посаді тракториста і Віталій Косьмін. Професію здобув у навчально-виробничому комбінаті в Криничках. Поки була робота в рідному селі, трудився у ДГ «Руно». Нині удвох з батьком — у «Перспективі». Згадав Віталій, що як працював у Затишному, то вже був у нашій газеті. А тепер знову побачать його земляки на сторінках «Нових рубежів».
…Ну ось нарешті спіймали ми на хвильку капітанів хлібних ланів «Перспективи». Першим до нас спустився із кабіни сучасного комбайна Григорій Миколайович Комаренко. Впевнена, що і про нього ми писали вже не раз, бо жнивує він із 1986 року. Після закінчення нашого профтехучилища працював у рідному селі Преображенка у колгоспі «Рассвєт» при головуванні Галини Панченко, Михайла Рисікова, Ольги Грицай, Сергія Чигрика. А з 2003 року — у «Перспективі». Григорій Миколайович теж не зміг утриматись, щоб не подякувати нашим ЗСУ.
— Завдяки захисникам маємо можливість жнивувати, а мої онуки — Максим, Артем, Віта — проводити літо в селі, приїжджати до нас в гості під командування бабусі, моєї дружини Галини Павлівни. Спасибі вам, хлопці, що там стоїте. Ми вас теж не підведемо.
Чималий жнивний досвід і за плечима ще одного комбайнера-аса Анатолія Косьміна. Майже три десятиліття збирав він хліб у ДГ «Руно». У «Перспективі» — це треті його жнива. Хай щедрими, вдалими будуть вони не лише для Косьміна-старшого (Віталій Косьмін — його син), а для усього колективу «Перспективи».
І хай садяться дерева (Андрій Андрійович Гавриленко каже, що треба до тисячі штук догнати і перегнати), хай квітнуть квіти, вабить багатим кольором любителів фотосесій лаванда.
І щоб все це під мирним небом, щоб швидше повернулись до рідних домівок наші захисники — живі і здорові. І щоб вже можна було б оголосити у нашому ріднокраї конкурс на краще озеленення виробничих територій. Бо ж знаю, що крім «Перспективи», і у ТОВ «АФ «Вікторія», СФГ «Дося», ТОВ «Іванівка», ТОВ «Лада» та багатьох інших господарствах є свої райські куточки.
Все це буде. Коли закінчиться війна.
