Триває передплата на громадсько-інформаційний часопис Криничанського краю “НОВІ РУБЕЖІ”. До її завершення залишилися лічені дні. Дякуємо всім, хто уже передплатив газету. І просимо поспішити тих, хто планує це зробити. Скажемо щиро: сльози навертаються від вашої уваги до видання. Цього тижня люди телефонують в редакцію, йдуть до нас передплачувати рідну газету. І запевняють, що не полишуть нас у 2023 році. Наприклад, завітали вчителі із Степанівського ліцею, Криничанського ліцею №2, колективи місцевих дитсадків “Вишенька” і “Сонечко”, товариства “Україна”, “Аграрій-2007”, щоб оформити передплату.
Однією з тих, хто розуміє значення єдиного друкованого видання на Криничанщині з понад 80-річною історією, є наша багаторічна передплатниця і дописувачка голова Криничанського районного суду Вікторія ЛІСНЯК. До речі, сьогодні вона разом з колегами відзначають професійне свято — День працівників суду. Очолюваний нею колектив постійно передплачує “НОВІ РУБЕЖІ” та закликає це робити інших. Ось який лист надійшов нам від пані Вікторії.
“Згадую дитинство: на вулиці Відпочинку у Криничках з’являється поштарка Галина з повними сумками періодики. Тоді передплачували дуже багато газет та журналів. Увечері у родинному колі йде суперечка не за «Здоров’я», «Людину і закон» чи «Перець», а за «районку»: хто ж перший встигне її вихопити та прочитати.
До «Нових рубежів» завжди дописувала мама Ольга Михайлівна Чиж, вела у газеті юридичну рубрику. У шкільні часи стала юнкором і я, почала розповідати на сторінках газети про шкільне життя. Тоді у травні відзначався День журналіста, і нас, юних кореспондентів, запрошували до гарної двоповерхової будівлі у великий та затишний актовий зал на першому поверсі, де ми разом із редакцією газети, позаштатними кореспондентами відзначали професійне свято.
Пройшов час, багато чого змінилося, в тому числі і пріоритети. Немає вже великого актового залу, на його місці розташувався банк, вхід до редакції газети став через пожежний вихід. Скільки керівників району змінилося, обіцяли облаштувати будівлю редакції, але так нічого і не було зроблено.
Багато чого вже немає, але залишилося головне: люди з чесними і гарячими серцями, які люблять свою землю і криничанців, чесно і справедливо служать професії Журналіст. Саме вони завжди, незважаючи на труднощі, доносять нам необхідну інформацію. За ці роки «Нові рубежі» не скотилися до рівня «жовтої» преси, не розпалювали ненависть та ворожнечу серед криничанців.
Саме зараз, коли в Україні війна, коли розпався Криничанський район, «Нові рубежі» відіграють надзвичайну роль у життя криничанців: зі сторінок газети ми довідуємося про новини Криничанщини, підтримуємо земляків, радіємо за ювілярів, сумуємо за померлими, ввідаємо шану воїнам-героям. Тому питання чи передплачувати газету навіть ніколи не стояло ні в мене, ні в моїх колег. Ми зобов’язані підтримати рідну газету у важкі часи. Об’єднуємося навколо «районки»”.
