Відразу просимо вибачення у жителів Катеринополя Божедарівської громади. Виявляється, що вони з нетерпінням чекали номер газети за 26 січня. Бо ж сподівалися прочитати там про свою землячку Лідію Кицюру, зокрема, про те, що у її житті сталась приємна подія.
Визнаємо, що трохи вас підвели, шановні наші передплатники із Катеринополя, що не відразу про це повідомили. Справа в тому, що недавно нашій читачці і активній дописувачці, яка уже понад три роки після травмування ноги позбавлена можливості рухатись, комунальним закладом «Центр надання соціальних послуг» Криничанської селищної ради було надано крісло колісне.
Разом із соціальним працівником Наталею Колядюк Лідія Миколаївна вже освоїла його. Жінка вдячна очільниці закладу Альоні Стародубцевій, своїй помічниці Наталі за увагу і турботу.
— Тепер я зможу пересуватись хоч по оселі, — ділиться Лідія Миколаївна і не перестає дякувати всім добрим людям, які їй допомагають.
Як бачимо, кілька бажань Лідії Кицюри, про які вона розповідала у своєму листі святому Миколаю у передноворічному номері нашої газети, вже збулись. Має Лідія улюблені книжки Макса Кідрука, які їй надіслала пані Вікторія з Криничок, має, так би мовити, «свій транспорт». Не обділена жінка увагою односельців, керівництва Катеринопільського старостату, Божедарівської громади. Це їй, як ковток свіжого повітря, як надія на те, що й інші її мрії стануть реальністю.
— З радістю прочитала, що переможницею конкурсу дитячих листів Миколаю стала Софія Непошиваленко з Одеси, — розповідає жінка. – А там же мої рідні люди знайшли собі прихисток, втікаючи з Херсонщини від війни. Вірю, що настане день і вони повернуться додому, як і багато інших наших вимушених переселенців.
Життя таке, що радість і сум тісно переплітаються. От і в очах Лідії Миколаївни печаль проглядається, не зважаючи на деякі позитивні зміни, що стались останнім часом. А все тому, що операція, яка їй так необхідна, коштує захмарні суми. У одній із відомих клінік Дніпра – 90 тисяч грн, а в медзакладі Кам’янського її знайомій озвучили суму у цілих 150 тисяч грн. Де знайти такі кошти одинокій хворій пенсіонерці з невеличкою пенсією, щоб мрія стояти на власних ногах, самій сходити у магазин, поїхати до подруги, завітати у редакцію газети, здійснилась?
Можливо, хто з наших читачів знає про спеціальні програми, які діють у нашій країні, задля порятунку малозабезпечених громадян? Не може бути, щоб їх не було.
Тож не втрачаємо віри. І чекаємо дива. Точніше, разом робимо все, щоб воно сталось.
Галина ЛИТОВЧЕНКО, “Нові рубежі”
