Валентина Олексіївна Коваль завідує Маломихайлівським фельдшерським пунктом з 2010 року. Так склалося, що жінка хоч і має вищу освіту (свого часу вона закінчила біологічний факультет ДНУ), та знайшла себе в медицині. І не жалкує про це. Бо зрозуміла: медицина — це її життєве призначення.
Тут вона і фельдшер, і медична сестра, і санітарочка. У день їй доводиться обслуговувати десь по 15 чоловік. У період локдауну, звісно, було менше відвідувачів. Але Олексіївна не втрачала з ними зв’язок, спілкувалася телефоном.
Йдуть до фельдшера і тиск поміряти, дехто з травмами та опіками. Всього ж у неї на контролі понад 600 чоловік. Валентина Олексіївна добре знає усіх. І її люди добре знають. Бо народилася і виросла вона в Маломихайлівці. Тут усе життя прожила і її мама Ольга Федорівна Тур, яку теж добре знають односельці як роботящу і чесну жінку, яка свого часу працювала дояркою. Нині донька і мама мешкають разом.
Односельці довіряють Валентині Олексіївні найдорожче — своє здоров’я. А ще вони покладаються на її людяність та професіоналізм. Бо знають, коли б не звернутися до Олексіївни, вона завжди допоможе. А як треба, і додому навідається. Такої вже безвідмовної вона вдачі.
Маломихайлівський фельдшерський пункт знаходиться в окремому приміщенні неподалік сільської ради. Тут газове опалення. Економити, звичайно, доводиться нині скрізь, ділиться медик, тож і їх пункт не виняток. Але коли приходять люди на прийом, стараються приміщення обігріти, аби в належних умовах оглянути хворих та надати їм необхідну допомогу.
Кажуть, людина відчуває себе щасливою, коли вона з настроєм зранку збирається на роботу, а ввечері поспішає до- дому. Валентина Олек-сіївна вважає себе щасливою. Бо її праця дає людям надію на краще, рятує від недуги. А вдома на неї з нетерпінням чекають її найрідніші люди — мама Ольга Федорівна, донька Вероніка, яка працює в аптеці «Факультет фарм», що на автостанції в Криничках, та онучка Софійка.
У вільний від роботи час жінка радує рідних смаколиками — пиріжками, тістечками, тортиками. А коли вся родина на вихідні збирається в хаті, вони не можуть наговоритися. Згадують, як жили раніше, переймаються нинішніми турботами. І складають плани на майбутнє, в якому б завжди був привід для щасливої посмішки.
Олена ЄВСТІГНЄЄВА
