Мудрий, добрий, виважений, трудолюбивий. Так відгукуються про Леоніда Володимировича Коваля з Криничок всі, хто його знає. І, звичайно ж, колишні колеги з Криничанського РЕМу, де ювіляр протрудився аж до пенсії, починаючи з 1975 року.
Леонід народився 28 липня 1954 року у селі Горбівка. Згодом батьки – Володимир Лукич та Ганна Корніївна облаштували сімейне гніздечко у Криничках.
У сім’ї, де панували добро, злагода, любов та щирість зростало троє дітей. У рідному селищі промайнуло дитинство та юність Леоніда. Вчився у місцевій школі легко, невимушено. Адже ще з п’ятирічного віку вмів читати, писати, рахувати. Школу закінчив з відзнакою.
Так було, мабуть Богу вгодно, що відразу після десятирічки у 1971 році пішов працювати у райдорвідділ. Потім була служба в армії. Після демобілізації доля привела його в одну із найсолідніших організацій райцентру – Криничанський РЕМ. І став Леонід енергетиком.
Пролетіли роки, багато чого змінилося на підприємстві, в тому числі і керівництво. Та люди, які формували авторитет організації, її добру славу, живуть поряд з нами. Серед них і Леонід Володимирович Коваль. Його чесне ім’я, небайдуже серце і досі там, серед колег, з якими стільки літ протрудився поряд.
Дуже любив Володимирович свою роботу, відповідально до неї ставився. Скрупульозний, дуже уважний до дрібниць. Які б труднощі не були, а Леонід Коваль завжди міг швидко зорієнтуватись у будь якій складній ситуації.
— Його досвід, знання, якісну роботу дуже цінувало керівництво, — так відгукується про Леоніда Володимировича його колега А. А. Бовт.
— Ми були завжди спокійні, бо знали, що він не допустить ніяких збоїв, доручена йому робота буде виконана вчасно і якісно, – розповідає ще один колега Ю.Довгань.
Зокрема дуже багато зроблено його руками у майстерні. В тому числі і навіс над нею, який захищає і від снігу, і від дощу. За його ініціативою було споруджено літній душ для працівників РЕМу. А скільки саморобних зварювальних апаратів подарував він колегам.
Багато ще гарних слів можна сказати про людину, яка 40 літ життя віддала рідній установі. Не спроста ж не забувають Леоніда Володимировича колеги, хоч він уже давно на заслуженому відпочинку. Завжди вітають з професійним святом, заїжджають в гості. Леонід Володимирович та його дружина Лариса дуже раді таким відвідинам, тепло і гостинно зустрічають енергетиків у своїй садибі.
— Одного разу, пам’ятаю, якраз онук Богдан до дідуся з бабусею приїхав, — згадує А.А.Бовт. — Ох і повеселив нас, розповідаючи, як дідусь Льоня вчив його розмовляти англійською, коли йому було чотири роки.
Багатьом премудростям навчає онука Леонід Володимирович. Впевнений він, що його знання, досвід, поради пригодяться хлопчику у дорослому житті.
Як би складно не було нині, такі зустрічі ніби додають ветерану сили. Бо ж є йому про що згадати з колегами, є про що помріяти. А мріють вони про одне – нашу перемогу і мир. І дуже вірять, що так і буде.
28 липня ветеран РЕМу Леонід Володимирович Коваль зустрів 70-літній ювілей. Його друзі, колеги зичать шановному імениннику щастя, радості, добра, міцного здоров’я.
— Хай він щомиті відчуває нашу повагу, шану, підтримку, — кажуть вони.
Найтепліші вітання прийматиме ювіляр від найрідніших людей – дружини Лариси, онука Богдана, усіх рідних і близьких.
Хай посилає вам Бог, шановний Леонід Володимирович, ще багато-багато літ у силі, здоров’ї, радості!
Галина ЛИТОВЧЕНКО, “Нові рубежі”
