Данута Вітольдівна Назаренко – це моя бабуся з мальовничого села Семенівка. Вона — Берегиня домашнього вогнища, добрий янгол нашого роду.
Народилася в 1937 році на Тернопільщині, у селі Підгайці. Її дитинство припало на тяжкі воєнні роки. Мама завжди пропадала в колгоспі на роботі, тому маленька Дуся разом з братами та сестрою господарювали самі. Вправно порали город та виконували усю домашню роботу.
Данута виросла, закінчила середню школу і поїхала до далекої Дніпропетровщини на заробітки. Згодом тут зустріла своє кохання, мого дідуся Андрія Лукича Назаренка.
Спочатку молода сім’я повернулася на батьківщину бабусі — в її рідне село Підгайці. Там у них народилися донька Тая і син Сергій. Бабуся працювала дояркою, а дідусь трудився слюсарем. Згодом подружжя переїхало до Криму в Джанкойський район, де народилися донька Людмила, сини Анатолій та Віталій.
Якось в багатодітній родині почули про добротний і заможний на той час (події розгорталися у 1981 році) колгосп «Зоря комунізму», про мальовниче затишне село Семенівка, що на Криничанщині. Не задумуючись, разом з кумами Назаренки переїхали сюди.
Бабуся до пенсії так і пропрацювала дояркою. За чесну і добросовісну працю вона мала чимало грамот, листів-подяк, медаль «Ветеран праці». Дідусь Андрій теж був першокласним слюсарем, якого поважали і колеги, і односельці. На жаль, через хворобу дідусь помер. А згодом відійшов у вічність і син Сергій. Бабуся Дуся довго горювала. Але ж жити потрібно було далі. І вона жила заради дітей та онуків. Знаходила відраду у праці.
І по цей час вона — гарна господиня. А які смачні та різноманітні пироги пече, не перестаємо дивуватися ми і досі. Усі, хто скуштував її добриків, вже не схоче магазинних тістечок та тортиків.
Усіх своїх дітей Данута Вітольдівна виховала добрими, чесними і трудолюбивими людьми. А коли у 2014 році прийшла біда в рідну Україну, її сини, не роздумуючи, пішли добровольцями захищати цілісність кордонів на сході України. А матуся чекала їх, щоранку починаючи свій день з молитви, щоб її та сини тисяч таких же українських матерів повернулися додому живими.
І нині, коли російський агрессор напав на рідну Батьківщину, з перших днів загарбницької війни її сини захищають рідну Україну від російської нечисті. І знову кожен її ранок та вечір розпочинається з молитви за синів, за перемогу і мир, за Україну.
У 2017 році моїй бабусі Дануті Вітольдівні Назаренко присвоєно почесне звання «Мати-героїня». Вона щиро вірить, що найперше і найголовніше призначення жінки у цьому світі — це дати життя і бути турботливою і ласкавою матір’ю, під чиїм крилом дітям буде тепло, добре і затишно. Своїм материнським крилом вона зігріває дітей, онуків і правнуків. Цьогорік у листопаді бабуся відзначатиме свій 85-річний ювілей. Вона мріє і щиро вірить, що збереться вся наша родина за святковим столом: діти, онуки, правнучок. І будуть вітати старійшину роду вже у мирній і вільній від рашистської нечисті Україні. Бажатимуть щиро Дануті Вітольдівні міцного здоров’я та многая літа. І нехай буде так!
Ксенія ФІСУН, онука, с.Семенівка
