Наталя ДОЛГІХ, журналістка “НР”
Тільки третій місяць у Криничках функціонує шаховий клуб «Шах і мат», яким опікується Владислав Франщук. А тут вже розгораються досить серйозні шахові баталії. Залюбки відвідують клуб не тільки дорослі гравці, а й учні Криничанського ліцею №1 та навіть дошкільнята. Вже проводили змагання з індивідуальної першості клубу.
А 22 квітня тут пройшов і сімейний шаховий турнір. На участь у ньому зголосилися 5 родин (по 3 учасника в команді) — сім’ї Франщуків, Перекіпських, Долгіх, Бородаїв і Руденків. Змагання проходили за круговою системою і розкладом, складеним заздалегідь згідно з жеребкуванням. Ігри між сім’ями відбувалися на 5 дошках одночасно, згідно із поданою заявкою.
Підтримати юних шахістів прийшли батьки та навіть дідусі. Тож команди підібралися досить серйозні. Та й ігри були напружені не на жарт. Незважаючи на юний вік, діти грали з дорослими нарівні.
Переможців визначили за сумою набраних очок у всіх зустрічах. Перше місце виборола родина Руденків, друге посіла сім’я Франщук, третє — Бородай.
По командах у Бородаїв найкращим був син Марк (3 дошка); у Руденків — дідусь Володимир (1 дошка); у Долгіх — тато Володимир (1 дошка), у Франщуків — дідусь Владислав і тато Віталій (однаково очок, 1 і 2 дошка); у Перекіпських — тато В’ячеслав (2 дошка).
«Наша родина дякує організатору і тренеру Владиславу Франщуку за проведений сімейний турнір! — зазначила мама наймолодшого 5-річного учасника Матвія Оксана Руденко. — Купа емоцій! І не тільки за турнір хочемо подякувати, а й загалом за заняття, за те, що знаходите час та можливості навчати дітей цій дивовижній грі!»
Головний суддя турніру інспектор відділу освіти, культури, молоді і спорту Криничанської селищної ради Борис Тютюнник привітав усіх учасників та відзначив наймолодших представників усіх команд.
Адже саме заради дітей цього дня дорослі змогли відкласти усі нагальні справи і взяти участь у змаганнях. Дідусі відставили городи, батьки — важливу дорослу роботу, хтось чергування переніс, а один тато-військовий навіть відпросився з-під Бахмута на один день, аби підтримати найрідніших.
І не важливо, хто того дня переміг, важливо, що кожна сім’я змогла побути разом, вболівати один за одного, підтримати сина чи доньку.
