Ми продовжуємо друкувати матеріали, присвячені 100- річній історії Криничанського району. 22 червня виповнилось 82 роки, як для народів колишнього Радянського Союзу розпочалась Друга світова війна. Скільки горя завдала вона і нашій Україні. Її сини мужньо боронили рідну землю від фашистських окупантів. Був серед них і житель Преображенки військовий льотчик, Герой Радянського Союзу Семен Левчук.
Як розповідає вчителька Преображенського закладу освіти Галина Задорожня, на славу Семена Лук’яновича Левчука претендують три населені пункти Дніпропетровської області, як і, звичайно, вся Дніпропетровщина. Бо він — Герой Радянського Союзу, військовий льотчик, гвардії полковник, який у роки Другої світової війни здійснив 221 бойовий виліт, з них 172 нічних вильоти на бомбардувальнику на важливі ворожі об’єкти. За героїзм, проявлений в боях, мужність і військову доблесть йому в 1944 році було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Крім цього, за успішне виконання бойових завдань, бездоганну службу в армії він був нагороджений багатьма орденами та медалями. Цікаву розповідь про знаменитого земляка повідала нам Галина Задоржня.
Семен Левчук народився в 1918 році в давньому козацькому селі Мишурин Ріг Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії. У 1924 році родина Левчуків, як і більше двох десятків мишуринорізьких сімей, переселилася на Криничанщину( на той час це був Божедарівський (Щорський) район) у село Преображенку. Семенкові тоді йшов шостий рік. Бігав босоніж по стерні, ловив раків та рибу в преображенському ставку, який знаходився просто в городі Левчуків, рахував з однолітками зорі на нічному небі…
Прийшла пора йти до школи. Навчався у Трифанівській школі (тепер село Трифанівка — у складі села Лозуватка Преображенського старостинського округу Затишнянської сільської територіальної громади. Школа та , на жаль, існує лише у спогадах старожилів). Разом з опануванням науки хлопчина виплекав мрію про професію льотчика. Але як було здійснити цю мрію простому селянському синові? Професія сама знайшла свого самовідданого працівника! Це була, за словами українського видатного філософа Григорія Сковороди, його «сродна праця», тобто праця, яка приносить найбільше суспільної користі та особисте задоволення.
У 1935 році Семен Левчук вступив у школу ФЗН при заводі імені Дзержинського у місті Дніпродзержинську (пізніше професійне училище). Після закінчення училища працював у доменному цеху цього ж заводу. Та мрія стати льотчиком не покидала юнака. В 1937 році записався у Дніпродзержинський аероклуб імені Молокова. В Україні перед війною була створена мережа аероклубів для виховання майбутніх льотчиків – захисників повітряних просторів СРСР. Подібний клуб був організований і в місті, де працював хлопець. Молодь тоді охоче відвідувала аероклуби — всі хотіли літати!
Хотів літати і Семен Левчук! Його юнацьке захоплення стане пізніше справою всього його героїчного життя. У 1939 році призвався на дійсну службу в лави Радянської Армії. Опісля закінчив Тамбовську школу цивільного повітряного флоту. Мрію Семена стати льотчиком цивільної авіації, як і мрії мільйонів юнаків і дівчат, перекреслила війна… Пізніше закінчив Балашовське вище військове авіаучилище. На фронт пішов у 24-річному віці, а в 26 років йому було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. З 1939 по 1959 рік — життя Семена Левчука було пов’язане із військовою службою. Почав війну командиром екіпажу в званні молодшого лейтенанта, а закінчив — командиром ескадрильї у званні капітана. Демобілізувавшись із армії, полковник у відставці С.Л.Левчук працював службовцем на ПХЗ у Дніпродзержинську. Часто навідувався у своє село, брав участь в урочистостях з приводу вшанування пам’яті героїв Другої світової війни, які загинули, визволяючи Преображенку та навколишні села, а також пам’яті воїнів-односельців, які не повернулися з війни…
Одного разу, вже в мирний час, у небі над Преображенкою появився літак, зробив кілька кругів над селом (навдивовижу малим і дорослим) і зник за обрієм… Довго дивувалися селяни: що це було? Через деякий час приїхав Семен Лук’янович у село і спитав у гурті своїх односельців, чи пам’ятають, як над Преображенкою крутився літак?
— За штурвалом того літака був я, хотів побачити свою Преображенку з висоти.
Помер Семен Левчук 16 березня 2005 року. Похований у місті Кам’янському. На території Дніпродзержинського металургійного комбінату при вході в головний корпус встановлена меморіальна дошка, на якій викарбувано прізвища Героїв Радянського Союзу, що до війни працювали на металургійному комбінаті і звідти призивалися на фронт. Серед 15 прізвищ – і прізвище Семена Лук’яновича Левчука.
У Преображенці – портрет Героя на чільному місці сільської дошки пошани. Земляки бережуть пам’ять про сміливу людину, яка захищала українську землю й українське небо від фашистської навали у Другій світовій війні.
І в Мишуриному Розі пишаються знаменитим уродженцем села. Про Героя Радянського Союзу Семена Левчука можна прочитати у книгах про село, в публіцистичних, історичних дописах, статтях мишуринорізьких краєзнавців.
Багато інформації про Семена Лук’яновича Левчука вміщено у Вікіпедії, але там, на жаль, не згадуються сторінки його преображенського життя…
Слава Україні, яка народжує Героїв, мужніх лицарів, захисників! Слава Героям, які захистили рідну землю від фашистської навали у Другій світовій війні, слава Героям, які тепер боронять українську землю від російських загарбників. Шана воїнам-землякам!
У цьому дописі використано розповіді мешканців села Преображенка та матеріали інтернет-ресурсу, зокрема Вікіпедії.
