Галина ЛИТОВЧЕНКО, головна редакторка “НР”
Родину Олександра Миколайовича Мухи земляки-семенівці знають, як працьовиту хліборобсько-фермерську династію. Вони у числі перших у Семенівці стали на шлях самостійного господарювання на початку реформування АПК. Глава сімейства створив фермерське господарство «Олла». На перший погляд цікава і незвичайна назва. Та все просто. У цій назві майбутній фермер сконцентрував суть власного господарювання — сімейну, об’єднавши у назві імена усіх членів родини — Олександр, Людмила (дружина), Лілія, Альона — доньки.
Про це, шляхи становлення господарства і писала районна газета у середині 90-х років. І нині прізвище Мухи на слуху не лише у Семенівці. Знають його добре по всій Криничанщині і за її межами. Бо родина з перших днів рашистського вторгнення стала активно займатися волонтерством.
Як розповіла нам Альона Олександрівна, спочатку готували їжу на блокпости, розвозили туди каші, котлети, пиріжки, інші страви. Мали свого автоклава. Але дуже швидко він перестав справлятись з тим обсягом робіт, який розвернули Мухи. «Тож тато придбав ще один автоклав, — каже, Альона. — І справа пішла жвавіше».
— Підключилися всі члени родини, — розповідає жінка. — Мама у нас спеціалізується на випічці (на знімку внизу). Її пиріжки, пампушки, рогалики, котлети в тісті щотижня великими партіями відправляються і на передову, і в деокуповані населені пункти.
Надійною підтримкою Альоні є її чоловік Сергій, син Віктор з дружиною Альоною та їхній синочок Сергій, менший синок Альони Олександр. А також родина її сестри Лілі, чоловік якої Віталій у лавах захисників з початку війни. А доньки Вікторія, Альона та навіть чотирирічна Софійка теж активні учасниці кухонного батальйону.
— У нас багато молоді з села і чоловіків більш старшого віку зараз на війні , — ділиться Альона. — Ми постійно з ними на зв’язку. Питаємо, у чому мають потребу. І намагаємось допомогти. Продукти , ліки — це само собою. А ще наші односельці беруть активну участь у зборі коштів на життєво необхідні речі для захисників. Наприклад, недавно ми збирали на причеп для земляків-танкістів. А нині оголосили збір для нашого односельчанина Руслана Савостюка, який теж служить у танковій бригаді. Він та його побратими потребують генератора. В умовах таких холодів це єдине джерело енергопостачання. Ми звернулися до всіх небайдужих людей з проханням допомогти. Розумію, що всім сутужно, тяжко. Та вірю, що люди знайдуть 10,20,30 гривень і допоможуть. Адже разом ми — сила.
Альона Олександрівна щиро вдячна всім семенівцям за допомогу. Зокрема, Ірині Рабоконь, Зої Тесленко, Світлані Рабоконь, Тетяні Фісун, Людмилі та Юлії Мисливець, Софії Дорошук, Оксані Гайду, Тетяні Полинько, родині Бельмас, Наталії Зайцевій, Тетяні Великодній, Валентині Нор, Сергію Касьяну, Михайлу Шаінському, Роману Фісуну, Галині Макух та її рідним, сім’ї Коновал, сім’ї Тесленків, Аллі Журнаковській, Валентині Ковальчук, Тетяні Меховій, Олені Станишевській, Олексію Бережному, Оксані Хоменко, Надії Гонцовській, Тетяні Бойченко і всім-всім їхнім помічникам, яких просто не можливо перелічити, так їх багато. Дякуємо колективу місцевого дитячого садка під керівництвом Світлани Василівни Бережної, який не втомлюється готувати для захисників.
Завжди підтримує і допомагає рідна тітка Альони з чоловіком — харків’яни Алла та Петро Манчиліни, які знайшли прихисток в оселі племінниці.
Стараються від малого до великого: онучата, племінники, літні сусіди. Наприклад, 91-річна сусідка Антоніна Варфоломіївна Карпенко (на знімку внизу) начищає цілі гори часнику та цибулі для м’ясних страв. Адже, крім котлет, рагу, биточків, паштетів, сала по-козацьки (перемеленого з часником) дівчата готують ковбасу, можна сказати, рулонами. І кров’яну, і м’ясну.
Щотижня семенівці везуть приготовлене їх руками у своєрідний волонтерський штаб Наталії Дзюри у Світлогірське. І щоразу вона у захваті від обсягів і різноманітності того, що доставляє Альона Муха від земляків — відрами, банками, контейнерами.
Редакції про родину Олександра Миколайовича, Людмили Олександрівни Мухи та їх доньок Альону і Лілію розповіла місцевий бібліотекар Олена Дробенко, син якої, до речі, теж нині боронить землю у лавах Збройних сил України.
«Вони завжди допомагають громаді. Чи то розчистити дороги від снігу взимку, чи підремонтувати ті ж дороги, облаштувати автобусні зупинки. А який гарний ремонт в школі допомогли зробити! На їхньому рахунку багато інших добрих справ.
Коли російська нечисть напала на Україну, Альона організувала збір продуктів та теплих речей. А потім у себе вдома вони стали варити, випікати і консервувати. Людмила Олександрівна і Ліля — майстрині випічки. А яка запашна їхня каша, якою смакують наші захисники. У групі «Наша Семенівка» у соцмережах Альона розповідає про нагальні потреби: чи то банки, чи кришечки, чи ще що потрібно. І семенівці несуть і везуть борошно, м’ясо, яблука на варення для пиріжечків від Людмили Олександрівни, м’ясо для смачних блинчиків від Лілії та Вікторії. А зараз до приготування смаколиків для наших любих захисників долучилися багато наших семенівських берегинь. Печуть, консервують, готують багато смачних страв.
Вся Семенівська громада допомагає. Хто фінансово, хто продуктами чи теплими речами, наприклад, в’язаними шкарпетками. І кожному жителю Альонка подякує. А потім чи то через Нову пошту відправить, чи доставить через волонтерів предмети першої необхідності та запашні гостинці до наших воїнів-земляків. Частуються семенівськими смаколиками наші славні українські захисники в різних куточках нашої рідної України. Велика вдячність тобі, Альоно, чарівна і мудра жінко, наша семенівська бджілка, яка любить свою родину, маленького онучка. Спасибі всій вашій родині та всім жителям Семенівської громади».
А ось як про роботу семенівських берегинь пише у соцмережах жителька Кам’янського, мама воїна Сергія Валентина Ткаченко. Її син тяжко поранений у боях, нині лікується у госпіталі: «Витримки вам, здоров’я, величезна подяка від матусь, чиїх дітей ви годуєте». До речі, Валентина Володимирівна постійно долучається коштами до всякого роду зборів для захисників.
І таких відгуків про працю простих людей із Семенівки на благо нашої перемоги можна наводити дуже багато. Ненависна війна багатьох із нас зробила волонтерами. Люди діляться всім, що мають, працюють, не покладаючи рук, навіть під час таких частих нині відключень електроенергії. Все для того, щоб нашим захисникам було легше бити ворога, щоб якнайшвидше прийшла Перемога. І щоб живими, здоровими повернулись додому і семенівські, і всі-всі захисники Криничанського краю, нашої такої дорогої, такої багатостраждальної неньки-України.
Віримо в ЗСУ! Допомагаємо захисникам, підтримуємо волонтерів. Дякуємо кухонним військам усіх громад Криничанщини за щоденний труд на благо Перемоги. Разом наближаємо її.
