Про харків’янок Зінаїду Іванівну Солоницьку та її доньку Аліну, які вже рік мешкають у Світлогірському (їм надали безкоштовний прихисток господарі тамтешнього кафе «Казанок»), ми вже розповідали. На початку березня 2022 року, коли у жінок повністю увірвався терпець після того, як рашисти завдали масованого ракетного обстрілу їхньому району Харкова — ХТЗ, мама і донька зібрались за п’ять хвилин. Взяли найнеобхідніше — документи і котиків. І, в чому були, покинули домівку…
Куди їхати — вони не переживали. Більше бідкалися, як перевезуть своїх 15 улюбленців. Серед пухнастиків були і їхні домашні, і ті, що на початку війни опинились сам-на-сам на вулиці, а Зінаїда та Аліна прихистили їх. Нині у світлогірській оселі жінок мешкає 14 чотирилапих. Старенька 20-річна кішка померла від старості вже тут.
Нагадаю, що харків’янки Зінаїда й Аліна за освітою хореографи. Аліну іноді запрошують викладати у Дніпро. А Зінаїда більше перебуває у Світлогірському. Жінка безкоштовно продовжує шити для фронту, для наших хлопчиків-захисників. Коли шиє, думками постійно лине у свій Харків, який так безжально понівечили рашисти-асвабадітєлі. Дякувати Богу і ЗСУ, їх будинок вцілів. Тільки в квартирі вікна повибивало і труби водяні понівечені й течуть. Тому нині ще не на часі повертатися у рідне місто, у свою квартиру.
За рік життя у Світлогірському у жінок набралося чимало речей, одягу, а головне — 14 переносок для котів є, ділиться Зінаїда Іванівна. Вона до сліз стурбована тим, що корм для її підопічних вже скінчився. На свої мізерні виплати жінки не накупляться його. А той, що видавала міжнародна волонтерська організація із Дніпра, ще влітку закінчився. На даний час там, на жаль, немає кормів і до того ж черга розписана вже на місяці вперед. Куди тільки не зверталися жінки, куди не стукали.
З одного боку — зрозуміло, що в нинішніх умовах війни тяжко усім, передусім, військовим. Але ж і вони з донькою не можуть залишити без допомоги своїх чотирилапих.
А тому змушені звертатися до небайдужих і милосердних людей. Кожен по крапельці. Разом ми — сила! У допомозі військовим, знедоленим родинам з Харкова, Миколаєва, Одеси, Нікополя та інших міст і сіл, що опинилися у скрутних життєвих обставинах, підтримці братів наших менших.
Ось така вона війна. Страшна і жорстока. Але навіть вона не взмозі зробити сталевими і байдужими наші зранені душі, які печуться і за людей, і за тварин.
Кого зачепила ця історія і хто виявить бажання допомогти пухнастикам Зінаїди Іванівни зі Світлогірського, зв’яжіться з нею за телефоном: (066) 89 88 131.
Олена МУШИК, журналістка “НР”
