Родина Овчинникових, що нині мешкає у Степанівці Новоселівського старостинського округу Криничанської селищної ради, ще у 2014-му виїжджала з рідної Луганської області під обстріли окупантів, росіян, яких, як говорив дехто на той час, в Україні не було. Вибиратися доводилося нелегко. Олег Анатолійович поспіхом збирав та заспокоював дев’ятьох старших дітей. Елеонора Сергіївна була з новонародженим десятим немовлям на руках. Виїжджали поспіхом. Поспіхом приймали рішення про переїзд на Дніпропетровщину.
Олег Анатолійович та Елеонора Сергіївна виросли в одному невеличкому містечку Ровеньки, що на Луганщині. Разом ходили до школи. Затим Еля закінчила училище від взуттєвої фабрики, а Олег — гірничий технікум за спеціальністю електромеханік. До речі, сам Олег зростав у дитячому будинку, поки його прийомні батьки не забрали звідти.
Ще молодими Олег та Еля увірували в Бога. І саме в церкві познайомилися ближче. Їх об’єднали спільні погляди на життя, на світ. Тож і не дивно, що доля поєднала цих людей. У 1994 році побралися. Щаслива молода родина стала поповнюватись дітками. Усього в родині Овчинникових народилося 12 дітей: вісім доньок — Катюша, Альона, Мілена, Ліліана, Юліана, Софія, Анна, Надюша та четверо синів — Ваня, Тимофій, Олежка, Давид. На жаль, у 2016 році під час операції на серці помер один із синів. Ця біль крає серце батьків і досі. Сьогодні найстаршому Вані — вже 27. А найменшому Давиду — 4 роки.
Тікаючи від обстрілів, родина їхала в нікуди. На щастя, її гостинно прихистили на Криничанщині. Церква Христа Віри Євангельської, що у Вишневому, і пастор Володимир Малюк допомогли багатодітній родині з немовлям на руках облаштуватися в селі, забезпечивши житлом й усім необхідним. Через два роки потому родина при підтримці рідних придбала невеличкий будиночок у сусідньому селі Степанівка. Оселя була непридатна для проживання, як кажуть, одні стіни. Та церква допомогла відремонтувати житло. А Міжнародна компанія МОМ допомогла з будматеріалами. І вже скоро Овчинникови перебралися у своє власне житло.
І стали господарювати вже на своєму обійсті. Чоловік влаштувався оператором котельні, а дружина вела чимале домашнє господарство. А ще родина зайнялась бджільництвом. Нині усі її члени залучені до справи. А число вуликів виросло в рази.
Овчинникові і самі, як ті бджілки: усі гуртом завжди при ділі. От і зараз усі віряни їх церкви, очолювані пастором Володимиром Малюком, долучилися до благородної справи — допомоги нашим захисникам. Вони роблять тушонку, варять згущенку, каші для фронту. А ще печуть пиріжки та різні смаколики для наших захисників. До речі, самі захисники називають їх продукцію «Каша Перемоги».
У 2020 році Елеонора Сергіївна отримала звання Матері-Героїні. В урочистій атмосфері їй вручили посвідчення в райдержадміністрації.
Разом з чоловіком жінка долучає до віри, домашніх великих і малих справ усіх своїх дітей. Їх вклад у допомогу нашим захисникам теж неоціненний. Овчинникови свято вірять у Перемогу, у те, що добро обов’язково переможе зло, світло — пітьму. А мир переможе війну. А інакше і бути не може. Бо покликання кожної нормальної людини на цій землі творити добро, продовжувати свій рід, а не воювати та знищувати.
Родина на Криничанщині уже пустила своє коріння. Одна з доньок вийшла тут заміж. А їх рід поповнюється онуками. Зараз їх у Олега Анатолійовича та Елеонори Сергіївни шестеро: четверо онуків та дві онучки. Чекають на сьоме онуча. До речі, Овчинникові не тільки привчають дітей до праці, а й розвивають їх творчі здібності. Майже усі маленькі Овчинникові відвідують Криничанську музичну школу.
Про переїзд на Луганщину мова вже не йде. Бо родина вирішила, що житиме тут. Серед працьовитих і багатих на добро людей степів криничанських. Вони пам’ятають і вдячні усім, хто прихистив і допоміг їм у тяжку хвилину. Це Новоселівський староста Тахір Муйдінов, пастор церкви у Вишневому Володимир Малюк та її прихожани, спеціалісти управління соцзахисту населення Криничанської РДА, керівництво Степанівської школи, сусіди, друзі, знайомі, яких відтепер тут у Овчинникових немало. Завдяки їхнім добрим серцям, чесності і відвертості. А ще через те, що живуть за Божими заповідями, з добром у серці, керуючись головним життєвим принципом — вчиняй з людьми так, як би хотів, щоб вчиняли з тобою.
Олена ЄВСТІГНЄЄВА
