Олена МУШИК, журналістка “НР”
Цю енергійну літню жінку багато хто знає в Аулах. Бо тут Ніна Іванівна Горбонос проживає вже понад 60 років. У свої 82 вона добре розбирається у політиці, слідкує за новинами з фронту. Але здебільшого переймається життям односельців-аулян та тих, кому довелося тікати від війни і хто знайшов прихисток у її рідних Аулах.
Родом баба Ніна (так люб’язно і по-доброму називають її у селищі) з Білорусії. Там народилася, там пройшло її дитинство і юність. І нині там мешкають її два брати та племінники. Доля повернула так, що після заміжжя разом з чоловіком потрапила вона в Україну, на Криничанщину. Спочатку проживала в Улянівці. Невдовзі овдовіла. І вже з другим чоловіком перебралася до Аулів. Тут, як на крилах, каже жінка, пролетіли її життєві літа. Не зчулася, як і дев’ятий десяток підібрався. Та душею вона все така ж завзята і молода.
Нині старенька проживає із сином Юрієм. Разом господарюють, підтримують один одного. Радіє жінка, як приїздять троє її онучок. З трепетом зустрічає і трьох правнуків.
Ніна Іванівна майже все життя пропрацювала на швейній фабриці у місті. Жінка і кроє, і шиє — це передалося їй від мами. По молодості встигала окрім цього вправно поратися і на городі, і теплиць чимало тримали, як усі в Аулах. А віддушину сільська трудівниця знаходила у Аулівському Будинку культури. Серед аматорів сцени баба Ніна чи не найактивніша. В її репертуарі 180 пісень українською, російською та білоруською мовами. До речі, тексти усіх пісень вона знає від початку і до кінця. А мелодії так гарно виводить, що аж за душу бере. А ще жінка пише вірші. Їх у неї теж чимало. В основному про життя, кохання. А відтепер — про війну, про захисників.
Під час останнього спілкування зі старостою Олександром Топкою баба Ніна і йому заспівала пісню. Про Україну, про Перемогу. А ще продекламувала своє звернення до Путіна.
Отямся, Путін! Що ти коїш? Людські ти душі непокоїш! Ти хочеш взяти Україну? А ми плюєм тобі у спину. Ми не дамо тобі ніколи Забрати ліс, Дніпро і поле. Тут наші діти народились, Ходили в школу й добре вчились. А зараз діти їхні тут живуть З надією на легкий путь. А ти, зараза, їх вбиваєш. І що ти з того всього маєш? Одні прокльони від людей: Скотина, гад і бармалєй! Щоб ти пощез і удавився, Ніколи в думках не з’явився. Ми хочемо, щоб Україна Була просторна, вільна й сильна. І щоби на її просторах Ніколи не з’являвся ворог.
Бабуся Ніна із старостою домовилися, як тільки закінчиться війна, старенька відразу ж піде до Будинку культури, щоб як і колись, у мирний час, звеселяти односельців піснею і своєю завзятою вдачею.
