Спілкуючись щодня із земляками, ми чуємо чимало питань: чому не всі дороги ремонтують, коли вже запрацюють дитячі садки та школи, хто відповідає за укриття та в якому вони стані, коли вже у нас будуть гарні парки і дитячі майданчики, куди ж витрачаються всі наші податки? Щоб не розводити зайві чутки, «Нові рубежі» вирішили поспілкуватися із Криничанським селищним головою Юрієм Балюком і, так би мовити, з перших вуст почути відповіді на питання, які так хвилюють мешканців територіальної громади.
— Юрію Володимировичу, розуміємо, що найперша проблема, яка враз ріже око, — це дороги. Останнім часом активізувалися роботи по ремонту дорожнього покриття у Криничках. Чи охоплять частковим ремонтом усі вулиці і як стосовно ситуації у старостинських округах?
— Одразу скажу, що наша категорія відповідальності – це дороги місцевого значення. Хоча й постійно нагадуємо керівництву області та профільним міністерствам про ту ж саму криничанську об’їзну, вже стільки обґрунтованих прохань надіслали. І в минулому році вже мали тверду обіцянку, що все-таки її відремонтують. Проте віз і нині там. Добре, що хоч розгорнули узбіччя та підсипали її трохи, і багатотонні вантажівки вже майже не йдуть через центр селища та не руйнують нове асфальтне покриття.
Зараз ми завозимо мілкий відсів для підсипання доріг. Так, у Світлогірському підсипали дорогу, яка веде з траси у село після АЗС, у Новопушкарівці. Завезли у Новоселівський старостинський округ, Семенівський та частково в Промінський. По графіку плануємо ще у Маломихайлівку завезти, Дружбу, Кринички.
Щодо ямкового ремонту. Планували зробити вулицю Заводську від початку до першого перехрестя, Виконкомівську, Спортивну, Шкільну, Медичну, Садову і Мирну. Коли ж взялися до справи, виявилося, що асфальт вже в доволі зношеному стані. Зробили ямковий ремонт по Виконкомівській, а по Заводській тільки до Ощадбанку. Вартість таких робіт коливається від 1200 до 2000 грн за 1 кв.м. Селищна рада ж домовилася з виконавцем робіт за 805 грн/кв.м. Чому така знижка? Тому що підрядник — це наш місцевий мешканець, підприємець, якому не байдуже, який вигляд має наше селище, в якому стані у нас дороги.
Ці роботи вести важко, загнати фрезу не скрізь можна, асфальт просто сипеться, і виходить ще більша яма, ніж прораховували попередньо. Тоді ж коштів взагалі ні на що не вистачить. Тому доводилося на деяких ділянках доріг вирубувати вручну відбійними молотками. Дехто переконує, що дешевше робити, згортаючи все підряд. Починаємо перераховувати вартість: і там, де було по вулиці Садовій 1,2 млн вже виходить аж 5 млн. Кошти колосальні. Їх треба десь брати.
Тож закінчуємо ямковий ремонт по вулицях Спортивній, Шкільній і Медичній. На цю сесію плануємо виділити додаткові 5 млн грн, але треба вирішити, як правильно вчинити: вкинути всі кошти у Садову (бо вона у вкрай критичному стані), а як же тоді інші вулиці. І не треба ж забувати про старостати. Всі ми — одна громада. Податки, які надходять в бюджет громади, формуються за рахунок всіх наших підприємців, фермерів, одноосібників, кожного мешканця громади. Тому кошти повинні розподілятися диференційовано, враховуючи нагальні проблеми та потреби. Відповідно, якщо депутати погодять виділення цих коштів – вони в повному обсязі будуть спрямовані на певні старостати.
Можна було б і більше на дороги, але на даний час вкрай необхідна нова спеціалізована техніка для «Добробуту». Наприклад, маніту, щоб самостійно робити вуличне освітлення, як ось нещодавно зробили на бетонці в Криничках, по вулиці Першотравневій за містком, де роками не було світла. У планах засвітити ще Єгорівку і Володимирівку Промінського старостату. Зараз над цим ще міркуємо, як реалізувати цей задум. І самоскид треба придбати, щоб не наймати машину для тих чи інших транспортних перевезень.
— Бачимо, що доводиться балансувати між ремонтом доріг та іншими нагальними проблемами. Дитячі садки будете запускати?
— Тільки ті, які мають укриття, і при наявності згоди батьків. Нині ж намагаємося підтримувати функціонування та розвиток закладів дошкільної освіти, бо розуміємо: це наше капіталовкладення у завтрашній день. Багато зусиль і коштів кинули на ремонт дитячого садка «Вишенька» у Криничках. Туди вже виділено понад 4 млн. Розпочато перший етап робіт: встановлено 17 вікон у групах закладу. Всього заплановано замінити 47 вікон.
В цілому ж планується заміна дверей, вікон на енергозберігаючі та облаштування відкосів, ремонт стелі із частковою заміною електропроводки, викладення плиткою підлоги холу другого поверху та сходів між першим та другим поверхами, заміна лінолеуму, малярні роботи, придбання та поклейка шпалер. Замовлений проект на утеплення фасаду будівлі дитячого закладу та гідроізоляцію цоколя.
Попередній проект, коли замінили дах і робили відмостку, був зроблений неправильно, нам довелося переробляти його. Там немає відливів, стоків, відмостки, вся вода йде під будову, висока вологість, від якої ще й продукти псуються у коморі. Тож треба вкопуватися в землю знову і робити гідроізоляцію цоколя. А ще ж потрібно зробити всі ганки, запасні і пожежні сходи відремонтувати. Ціна питання дуже велика, а саме 11 212 427 грн. Але я розумію, що його все одно робити треба, тим паче зараз, коли дитсадок закритий і погодні умови дозволяють.
Звичайно, це все не такий швидкий процес, як нам хочеться. Поки проект буде готовий, все прорахується, потім від сесії до сесії, щоб затвердити його, потім виділити кошти на самі роботи. А тут ще й війна: треба щоб коштів вистачало, бо насамперед фінансуються всі захищені статті. Весь бюджет треба прораховувати і не поспішати. В разі перевиконання щомісячних планових показників бюджету використовуємо гроші з перевиконання.
— На дозвілля і місця відпочинку щось передбачено?
— Перше півріччя проходить, і ми вже бачимо, що можемо дозволити собі, а що ні. Тож плануємо ще й 1 млн грн виділити на спорудження скейтпарку з покриттям у центральному сквері Криничок. Його хочемо встигнути зробити цього літа. Вже були тут фахівці, які такою справою займаються, оглянули місце біля гойдалок-півників. Будемо розпочинати роботи. Маємо певні напрацювання по оновленню всього комплексу дитячих і спортивних майданчиків поблизу погруддя Шевченка, щоб там було і гумове покриття, і ігрові зони для діток з обмеженими можливостями. Зараз при оновленні, реконструкції чи створенні парків “з нуля” одним з першочергових питань є їх доступність абсолютно для всіх.
Також плануємо виділити 2 млн грн, щоб викласти нові тротуарні доріжки по вул. Центральній від пошти і до будівлі відділу «Центр надання соціальних послуг». На минулій сесії виділили 3 млн на реконструкцію центральної площі в селищі Аули. Розробили проект нової паркової зони перед Будинком культури: викладемо плиткою, в центрі – орнамент, будуть газони і дерева, освітлення, пандус.
— Що буде з освітою? Всіх хвилює, чи підуть у школу діти.
— Під час воєнного стану однією з умов функціонування закладів освіти є дотримання безпекових вимог — наявність протирадіаційного укриття (ПРУ) та найпростіших укриттів. А у нас таких дуже мало. От у Маломихайлівці немає. У Промені теж немає в школі, але є поряд у дитячому садочку. І у нас вже були думки розпочати там навчання хоча б дітей початкових класів. Проте паралельно треба ще опитати батьків, чи згодні вони на це. Коли провели опитування, виявилося, що тільки кілька сімей згодні відпускати дітей на навчання офлайн. До того ж є будови, де просто неможливо облаштувати укриття.
В Аулах є і офіційно числиться ПРУ, і на нього ми вже виділили співфінансування (бо зараз держава дає кошти на обладнання укриттів, які офіційно зареєстровані як ПРУ і стоять на обліку у ДСНС). Таким чином подали в заявку на ремонт укриттів Криничанський ліцей №1 і Аулівський. Які вимоги до ПРУ? Потрібно щоб був запасний вихід, протипожежна сигналізація, водовідведення і вентиляція. В Аулах є водовідведення і сигналізація, іншого немає, в Криничках взагалі немає нічого. Тому на Кринички нам виділяють 4 млн при нашому співфінансуванні 10 %, в Аулах 2 млн грн також при співфінансуванні 10 %. За літо все це треба зробити. До того ж в Аулах і в школі, і в садочку укриття ще кращі, ніж в Криничках. Але тут вимальовується ще одна проблема: аулівські батьки відмовилися від того, щоб діти виходили на очну форму навчання.
І виходить двояка ситуація. Всі говорять, що хочуть вже навчатися. А без погодження обох з батьків ми не можемо вивести дітей. Проводимо опитування і виявляється, що охочих одиниці. От як було, наприклад, в Криничках. Спочатку було мало бажаючих, у другому семестрі вже більше, під кінець навчального року ще додалося.
У Світлогірському теж є укриття, але не погоджувалися батьки, виходила тільки інклюзивна група. І аж навесні таки вийшли учні 2 класу. Степанівський ліцей увесь хоче навчатися, але там були проблеми з підвозом. Вже і автобус придбали для них. Але одна із вимог підвозу — повинні бути розроблені правила поводження дітей під час їх транспортування до школи і зі школи у разі сигналу «Повітряна тривога». А маршрут неблизький: лунає, приміром, сигнал тривоги по дорозі між селами, треба дітей заховати. Куди? В поле? Ми вже думали купити захисні бетонні споруди, розставити по маршруту, так вони ж також не врятують, до того ж і ДСНС нам їх просто не погодить. І виходить, що там, де хочуть навчатися очно, немає можливості, а там де можна — не хочуть батьки.
— А як щодо медичної галузі?
— На сьогодні на наші амбулаторії і ФАПи ми виділили близько 4 млн грн, із них 1,5 млн – на підтримку по заробітній платі. Кидаємо їх траншами, 800 тисяч уже перерахували. Слідкуємо, щоб люди не втрачали у зарплаті. За деякими критеріями ми не потрапляємо в спроможну мережу охорони здоров’я: через малу кількість населення (повинно бути 40 тис., а в нас – 19200) і відсутність необхідних відділень. Проте фінансування від НСЗУ як було по тих пакетах медичних послуг, що уклали, так і буде продовжуватися. Єдиний мінус – у нас не будуть вкладати державні кошти на розвиток. Тобто зарплату згідно пакетів послуг платитимуть, а на обладнання чи щось подібне не виділятимуть. Та й треба, щоб ще хтось і працював на цьому обладнанні, а з кадрами нині сутужно. Ніхто не хоче йти працювати в село. Та навіть у Кам’янському спеціалістів не вистачає, всі йдуть або в Дніпро, або десь у приватні медичні центри.
Сьогодні наші зусилля спрямовані на ремонтні заходи, аби пацієнтам було комфортно у медичних закладах. А нинішня медична реформа розрахована на те, щоб у сільській місцевості залишити тільки сімейних лікарів, тому і розвивають в першу чергу первинну ланку разом із поліклінічним відділенням. І на сьогодні це був би найліпший варіант: сімейний лікар плюс вузькопрофільні спеціалісти поліклініки, рентген, лабораторія і таке інше.
До речі, на минулій сесії ми виділили кошти, щоб відкрити в Аулах стоматологічне відділення. У нас вже є молодий спеціаліст, зараз робимо ремонт і закуповуємо обладнання для роботи. І шукаємо туди ще травматолога. Звичайно, ремонтні роботи по ФАПах проходять не так швидко, як хочеться, бо це і певна процедура, і тендери, і людей не вистачає. Але поступово міняємо вікна, двері, десь покрівлю треба підлатати, десь огорожу замінити.
Ось так. Планів маємо багато, поступово розробляємо проектно-кошторисну документацію. Розуміємо, що на все потрібно багато коштів, тому будемо їх шукати, будемо робити щось поступово, не все одразу. Але ні в якому разі не стоятимемо на місці. Так, нині важко, проте ми намагаємося робити все для комфорту місцевих мешканців, шукаємо грантові проекти, міжнародних донорів і фахівців з написання проектів.
Розмову вела Наталя ДОЛГІХ
