Галина ЛИТОВЧЕНКО (ШУМЕЙКО), головна редакторка “НР”
Як ми уже повідомляли, у селі Маломихайлівка Криничанської селищної ради парафіяни місцевого храму Первоапостольних Петра та Павла у квітні на зборах громади вирішили перейти до ПЦУ. Разом з благочинним колишнього Криничанського району, настоятелем храму Благовіщення Пресвятої Богородиці Віталієм Савком вони звернулися до керуючого Дніпровської єпархії з проханням прийняти громаду до складу Православної церкви України і отримали позитивну відповідь.
З того часу щонеділі та у церковні свята у храмі проводить богослужіння отець Віталій. А 12 липня у Маломихайлівці було храмове свято. Про те, як воно пройшло, як прихожани майже 3 місяці трудилися над оновленням храму, приведенням його у належний порядок, нам розповів його староста Леонід Одринський.
Леонід Іванович вже 23 роки опікується храмом. Фактично з того часу, як він став діяти у селі. На переконання церковного старости, війна багато чого змінила у головах його односельців. Тому й вирішили люди із своїми духовними потребами перейти під юрисдикцію ПЦУ. Бо не можна славити на богослужіннях того, хто благословляє війну в Україні.
— Наче і мирно відбувся наш перехід до ПЦУ, а гіркий осад все-таки лишився, — ділиться Леонід Іванович. — І не тому, що не всі односельці це прийняли. А тому що обшарпаним, обібраним залишився наш храм. Бо зникли не тільки громадські кошти, які усім селом збирали на потреби церкви, а й багато (чи не всі) предметів церковного начиння.
— На що сподівалися? Що ми зупинимося? Що закриється храм, і ніде буде говорити з Богом маломихайлівцям та жителям навколишніх сіл? Наївні, — усміхається у вуса співрозмовник. — Та ми вже на другий день вирушили по все необхідне в обласний центр. Люди миттю зібрали кошти, щоб придбати усе, що винесли з храму. І вже на Благовіщення відбулася святкова літургія.
Але односельці Леоніда Івановича на цьому не зупинилися. Вони вирішили підремонтувати приміщення і зовні, і всередині. Адже, наприклад, більше десятка років була пошкоджена (затікала) в одному місці стеля храму. Були навіть побоювання, щоб не впала та не травмувала когось.
— Спочатку збиралися це зробити по простому: підмазати, побілити, — розповідає церковний староста. — Втрутилася Олександра Дмитрівна Бойко. Вона за свої кошти придбала для ремонту 5 листів ДСП. Ними підбили всю стелю. Рівнесенько, гладесенько і безпечно стало. Жінки прийшли чепурити храм.
Леонід Іванович дуже хвилювався, щоб не пропустити когось, перелічуючи земляків, які допомогли і у зборі коштів, і у ремонті та наведенні порядку біля храму. Це Олександр та Тамара Забіяки, Михайло Рисич, Дмитро Поїзд, Максим Хоменок, Валентина Топал, Ніна Одринська, Володимир та Галина Степанці, Тетяна Негрієнко, Валентина Демченко, Неля Савченко, Тетяна Дамченко, Настя Блищик, Галина Мотуз, Ніна Калініна, Лілія Воробйова.
Жіночки мили, білили, фарбували, садили квіти біля храму. А чоловіки підбивали стелю, фарбували купол церкви, обкошували територію. По всьому приміщення гарно вбрали вишитими рушниками. 12 з них подарувала храму Неля Іванівна Савченко. 2 люстри принесла Олександра Бойко, ще одну — її сестра Тамара Биченко.
— Я так вдячний керівництву Криничанської селищної ради, нашого старостату, а особливо землякам — за підтримку, допомогу, прагнення оновити духовну оселю Маломихайлівки, де вже 3 місяці богослужіння проводяться українською мовою, де ми спільно молимося за нашу державу Україну, її захисників, за перемогу над лютим ворогом, що напав на нашу землю, де згадуємо у молитвах і просимо Царства Небесного для тих жителів Криничанської, Божедарівської, Затишнянської громад, які полягли, захищаючи нас, — розповідає Леонід Іванович.
Парафіяни храму Первоапостольних Петра і Павла дуже поспішали підремонтувати і оновити його до храмового свята. І це у них вийшло. Як підкреслив Леонід Одринський, хто допомагає Збройним силам України (а у Маломихайлівці це роблять з перших днів вторгнення і у величезних масштабах), той допоміг і храму.
Святкову літургію на честь храмового свята провів отець Віталій. Він подарував храму копію виписки з Томоса. А прикрасили її вишитим бісером рушником, який подарувала Тамара Дмитрівна Биченко. Вишиту бісером ікону Богоматері (робота бібліотекаря Нелі Іванівни Савченко) вручив парафіянам Маломихайлівський староста Володимир Савченко. Він сердечно привітав односельців зі святом, побажав перемоги над ворогом, здоров’я і сили землякам-воїнам ЗСУ, усім захисникам, а вірянам — ще й подальших успіхів у розбудові храму.
До речі, раніше у приміщенні храму розташовувалася початкова школа. І я там вчилася із Леонідом Одринським, Юлією Гончар, Валентиною Ясько, Аллою Пономаренко, Валентиною Ворошило, Олександром Ребриком, Віталієм Терещенком, Василем Берківським, Володимиром Кучмою, Василем Перекіпським, Борисом Ружанським та з іншими однокласниками з Маломихайлівки, Шмаково, Діброви, Калинівки, Володимирівки, Єгорівки у 1970 році. Нас, випускників 3 класу Володимирівської початкової школи, взяв тоді під крило учитель великої душі і серця Данило Гнатович Матюк.
Хіба знали ми тоді, малесенькі, що навчаємося у майбутньому храмі? Ні, звичайно. Гадаю, що не тільки мене це тішить, а й інших моїх однокласників. Кого на землі. А кого вже на небі.
