Дніпропетровська область,
Криничанщина
Сьогодні:
Неділя, 7 Червня

Воїна Повітряних сил Олександра Пащенка відзначено «Золотим хрестом» Головнокомандувача

За особисту мужність, героїзм та успішне виконання бойового завдання воїн Повітряних Сил ЗСУ Олександр Пащенко був удостоєний почесної нагороди — нагрудного знака «Золотий хрест» від Головнокомандувача Збройних сил України Олександра Сирського.
Воїн, який сьогодні є прикладом стійкості та професіоналізму, поділився з «Новими рубежами» особистою історією, що привела його до лав захисників.

Олександр Пащенко — вітчим загиблого захисника України Андрія Архіпцева. Рішення піти до війська було для Олександра глибоко особистим і болючим. Його шлях на захист Батьківщини почався після трагічної втрати.

«В армію пішов, коли поховали Андрія. Молодший пасинок Антон зараз також без вісті зниклий. Тому я і став на захист. Око за око, як кажуть».

Ці слова свідчать не лише про рішучість воїна, але й про непохитну віру у справедливість помсти за побратимів та рідних.

Нині Олександр служить у Повітряних Силах, виконує завдання у складі мобільних груп та підрозділів, які постійно змінюють дислокацію, що робить їхню роботу особливо складною та важливою.

Географія його завдань охоплює найгарячіші точки фронту. Воїни його підрозділу виконують різноманітні завдання, ключове серед яких — раптові удари по об’єктах противника.

«Ми буваємо в самих різних місцях. І Суджа була, і Запорізький напрямок, зараз Покровський. Вважай, що вдома», — посміхається захисник.

Саме за успішне виконання одного із завдань — дуже небезпечного та успішного — його було представлено до нагороди Головнокомандувача.
Нагадаємо, що нагрудний знак «Золотий хрест» є визнанням виняткових заслуг та героїзму, проявлених під час виконання бойових завдань, що сприяли захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України.

Ми дякуємо воїну за його службу та вітаємо з високою відзнакою. Його історія — це ще одне нагадування про ціну, яку Україна платить за свою свободу, та про незламний дух тих, хто стоїть на її захисті.

Наталя ДОЛГІХ, “Нові рубежі”