Відданий своїй професії лікар не перестає ним бути ні у вихідні, ні у тривалій відпустці. У цьому переконана молода сімейна лікарка Анастасія Лісова. З пацієнтами вона на зв’язку — 24 на 7: готова і проконсультувати, і слушну пораду надати завжди.
Анастасія Віталіївна веде прийом у Криничанській амбулаторії загальної практики сімейної медицини. Наразі 27-літня лікарка має 600 задекларованих пацієнтів. Наймолодшому — один місяць. А найстаршій жінці, яка уклала декларацію з Анастасією Віталіївною, — 95 років. Медикиня постійно на зв’язку з її родичами.
Анастасія народилася та виросла у Криничках. Велику роль у її вихованні та становленні на шляху до медицини відіграли її найрідніші люди: мама, бабуся і дідусь. Настя знала, що таке медицина не з чуток. Часто дівчина бувала на бабусиній роботі — у Криничанській ЦРЛ. Її бабуся Валентина Іллівна Юрченко (Шуст) тривалий час пропрацювала медсестрою у райлікарні з Євгеном Павловичем Колодою та Василем Гавриловичем Галінським. Свою онучку жінка навчила основному, що медицина — це, найперше, милосердя. А ще вона пояснювала багато незрозумілих дитині медичних термінів, які так цікавили її. Усі свої «знання» і «навички» маленька Настя відпрацьовувала вдома на ляльках: ставила їм крапельниці, уколи, давала чудодійні пігулки.
Як зізнається Анастасія, досягти своєї мрії їй допомогли, передусім, вчителі і дідусь. Вчителі — Віра Іванівна Білоус та Лариса Юріївна Золотаревська. А дідусь Анатолій Олексійович Юрченко, до речі, теж вчитель за фахом, пройшов з онукою увесь шлях навчання, що було доволі нелегко. Адже спочатку Настя вступила на навчання в Дніпропетровський медичний ліцей при медичній академії з чотирьма профільними предметами — хімія, математика, біологія та фізика. І завдяки отриманим якісним знанням з них вона легко вступила у 2015 році на бюджетну форму навчання до Дніпропетровської державної медичної Академії (нині Дніпровський медичний університет). Кожна дисципліна дівчині була дуже цікавою. Хоч, на її думку, бути студенткою медуніверситету — непросто.
— Вчитися на лікаря нелегко. Особливо на першому курсі. У програмі з’явилося вивчення таких дисциплін, як латинь і анатомія. І там, не «розжовували» все, як у школі. Вчитися доводилося відразу і багато, — пригадує Анастасія Лісова.
Хоч навчання було складним, та це не вплинуло на загальну картину під назвою «студенство». Ті безтурботні часи Настя і сьогодні згадує з приємністю. Адже в перервах між навчанням дівчата знаходили час і для відпочинку. З усіма своїми студентськими подругами Анастасія спілкується і до нині.
Після шести років навчання вона занурилася в інтернатуру, теоретичний курс якої проходив на одній із кафедр ДМУ, а практичний — в центрі первинної медико-санітарної допомоги Криничанської селищної ради. Фах загальної практики — сімейної медицини Анастасія обрала ще на 5-му курсі. Мабуть, через те, що сімейна медицина — це, найперше, профілактика та діагностика. На думку молодої лікарки, саме сімейний лікар задає курс лікування та скеровує пацієнта в подальшому. А ще сімейна медицина включає в себе допомогу людям, які обмежені в пересуванні, або знаходяться у віддалених точках. Тоді саме сімейний лікар є тією ланкою, яка зв’язує хворого з іншими відділеннями і спеціалістами. Завдяки цьому, переконана фахівчиня, саме сімейні лікарі можуть охопити більше населення, щоб швидше допомогти усім, хто цього потребує.
До речі, молода сімейна лікарка допомагає не тільки тим, хто підписав з нею декларацію. Двері її кабінету завжди відчинені для всіх, кому необхідна допомога.
В обов’язки сімейної лікарки входять, перш за все, профілактичні заходи, рекомендації по харчуванню пацієнтів, стан імунізації дорослих та дітей. А ще первинний прийом пацієнтів та вибір їх лікування, скеровування на обстеження і консультації, і, звісно ж, амбулаторне лікування.
Анастасія Віталіївна хоч і опирається здебільшого на якісні теоретичні знання, здобуті в медуніверситеті, але не цурається звернутися за підказкою та порадою до старших колег. Радиться із завідувачкою Криничанської лікарської амбулаторії Людмилою Василівною Козак та іншими лікарями-колегами з центральної лікарні, колегами з міських та обласної лікарень.
Як зізнається медик, переважна більшість людей нині звертається із питаннями, пов’язаними з ковід, сезонними та хронічними захворюваннями. Зокрема, турбує громадян гіпертонія, ГРВІ чи алергійні загострення. Восени та взимку, наприклад, люди найчастіше шукають «чарівну пігулку», що допоможе захиститися від хвороб. Лікарка не втомлюється повторювати, що при ГРВІ важливо багато пити, збивати температуру за потреби та відлежатися. А від грипу найкращий захист — вакцинація, наполягає вона.
Хтось прислухається і слідує її рекомендаціям. А декому не подобається, коли виходять з кабінету лікаря без довгого переліку виписаних ліків. Головне ж, до чого намагається закликати сімейний лікар Анастасія Віталіївна Лісова: не використовувавти для лікування доведено неефективні інтерферони, противірусні препарати й антибіотики. Усі ці ліки є у вільному доступі в аптеках, тож пацієнти часто самі собі їх призначають. На думку лікарки, необхідно боротися з таким самолікуванням. Медикаменти мають призначати фахівці, наголошує вона.
У її практиці траплялося чимало неординарних випадків. Один особливо врізався у пам’ять. Якось до лікарки потрапила жінка у доволі тяжкому стані із жовтушним кольором шкіри, що свідчить про проблеми з печінкою або жовчним міхуром. Їй відразу зробили необхідні аналізи, розпочали симптоматичне лікування. Але ніяких патологій так і не виявили. Хіба що погані печінкові аналізи без явних причин. Лише коли пацієнтка повністю прийшла до тями, зізналася, що в інтернеті знайшла статтю про лікування нежитю з допомогою нашатирного спирту і вживала його по де-кілька крапель. Завдяки своєчасному зверненню до медфахівців подібне «лікування» для неї скінчилося добре. Її повністю вилікували. Тому бажано не ризикувати власним здоров’ям і життям, довіряючись інтернету. Краще проконсультуватися із своїм сімейним лікарем, не перестає повторювати Анастасія Віталіївна.
Лікарка доволі часто виїздить на виклики до немобільних пацієнтів у Мирному, Дружбі, Сухому Хуторі, Малярщині, Оленівці. І у Криничках також. Часто до сімейного лікаря звертаються пацієнти із запитаннями про захворювання травного тракту: гастрит, панкреатит, холецистит.
А ще Анастасія Віталіївна розвінчує деякі міфи. Скажімо, розповідає, що вегетосудинної дистонії (ВСД) не існує. Хоча чимало людей запитують її, як боротися із симптомами цієї хвороби. Адже часто деякі медичні фахівці списують осінньо-зимову хандру, пригніченість, головний біль на симптоми ВСД. Проте науковці давно підтвердили, що такої недуги немає. Хворим із такими скаргами і симптомами лікарка радить звернутися до ендокринолога.
Однією із найпроблемніших галузей нинішньої медицини моя співрозмовниця вважає ревматологію, бо симптомам ревматичних хвороб чомусь не надають бажаного значення. А потім, на жаль, уже діагностують задавнені форми артиту, артрозу та ін. і встановлюють групу інвалідності.
На жаль, сучасний лікар настільки завантажений, що йому часто бракує часу та сил на звичайне спілкування з пацієнтом. А хворі цього дуже потребують, переконана Анастасія. І додає:
— Пацієнт точно прийде на консультацію, прийом, коли знатиме, що лікар говоритиме з ним. Що пояснить, яке у нього захворювання і чому саме така тактика лікування буде дієвою.
І сучасним лікарям варто працювати і розвиватися у цьому плані, — переконана лікарка, — вчитися вислуховувати і підтримувати пацієнта. А тому лікарка старається якомога більше часу приділяти спілкуванню, особливо з людьми літнього віку. Бо їх не стільки пігулки лікують, як уміння вислухати. А ще щира посмішка лікарки.
Робота у житті Анастасії займає 80% життя. Тому на захоплення і хоббі, на жаль, часу майже не залишається. Але інколи для перезавантаження чи просто для відпочинку вона може почитати книгу або зіграти партію в шахи, чи просто послухати класичну музику. І ще: лікарка милосердна не лише до людей. Вона не байдужа і до тварин, адже вони не можуть постояти за себе самотужки. У неї 4 підопічних вуличних котиків, яких вона завжди підгодовує. Частенько навідується і до притулків, де допомагає тваринкам із кормом.
А свій вільний час приділяє навчанню: часто вночі слухає спеціалізовані онлайн конференції, бо вдень на це бракує часу. А залишити себе без нових знань молода спеціалістка не може. Адже понад усе вона мріє стати справжньою професіоналкою у своїй галузі.
Олена МУШИК, “Нові рубежі”
