Едуард Латощенко з Божедарівки навчається в 11-му класі місцевої школи. Хлопець народився та виріс у звичайній родині. Його тато Дмитро працює охоронцем у місцевій фірмі «Унірем-Сервіс», мама Олена — помічником у благодійному фонді «Міст Надія» міста Світловодська. У подружжя, яке у шлюбі майже 18 років, окрім Едуарда ще двоє дітей — чотирнадцятирічний син Вадим, та донечка Леся, якій 9 літ.
Батьки вважають, що для того, аби їх діти були щасливими, кожен має займатися тим, що подобається, дає натхнення та приносить радість. То й не дивина, що вони відразу підтримали спершу захоплення малюванням, а згодом серйозне хоббі свого старшого сина Едуарда.
Змалечку його улюбленою іграшкою був олівець. Маленького Едіка завжди приваблювали різнокольорові тюбики з фарбами, пензлі, рамки та полотна. Батьки і не підозрювали, що згодом він почне створювати справжні шедеври.
Едуард не ходив до художніх закладів, його ніхто не вчив та не спонукав до малювання. Але дитячий талант не міг втриматись, адже у нього є коріння. Прадід Едуарда — Дмитро Данилович Латощенко був художником. Він вчителював у Щорській школі. Самого прадіда онук ніколи не бачив. Але його картина, виконана олійними фарбами, з портретом Т.Г.Шевченка, яку Едік дістав з горища та самостійно відреставрував, має для нього неабияку цінність.
Нині Едуард мріє серйозно пов’язати подальше життя із своїм захопленням. Коли до хлопця приходить натхнення, протистояти йому він не в силі. Мазки пензля, здається, самі лягають пейзажами чи портретами, мов хвилі, на його полотнах.
Спочатку це було для хлопця невимушене хоббі. Згодом воно перетворилося у необхідність, без якої Едуард не міг прожити і дня. У голові юнак постійно виношує якісь задуми, сюжети, ескізи картин. А потім переносить їх на полотно. До речі, творчий задум передає на папері не лише фарбами, трапляється і звичайним простим олівцем. Найчастіше це персонажі з улюблених фільмів. А ще юний художник малює з фотографій портрети на замовлення, що слугують незабутніми і незвичними подарунками.
Якщо раніше кошти на рамки та полотна Едуарду давали батьки, то вже давно він сам заробляє на ці облаштунки шляхом продажу своїх картин. Нерідко працює і на замовлення. Його картини прикрашають будинки не лише знайомих та друзів. Декілька їх поїхали навіть до Америки.
У Едуарда Латощенка чимало грамот за зайняті призові місця у шкільних, районних, обласних та міжнародних конкурсах.
Як і у будь-якої творчої особистості у Едуарда є мрія: поїхати на художню виставку до Мілану. Чому саме туди? Бо Мілан завжди був і є у центрі найбільш історично значущих в Європі художніх рухів – від готичного мистецтва XIV століття до футуризму на початку XX століття. Ця багата історія мистецтва відображається в розмаїтті як старих, так і нових художніх галерей у місті.
Після школи Едуард Латощенко мріє вступити до вузу, де зможе в повній мірі розвивати свої творчі здібності. Аби як і його прадід залишити по собі для пращурів добрий слід.
Олена ЄВСТІГНЄЄВА
Фото з архіву родини Латощенків
