28 жовтня свій сотий день народження зустрів найстарший житель Божедарівки Григорій Євменович Степаненко. За звитягу, мужність і хоробрість у боях Другої Світової війни він має багато орденів та медалей, серед яких два ордени Вітчизняної війни I-II ступенів, орден Слави ІІ-ІІІ ступенів, орден Червоної Зірки, медалі «За відвагу» і «Ветеран праці» та багато інших відзнак. Він, як і його однолітки, став поколінням фронтовиків, що рятували Європу від фашизму, а слов’янські народи – від повного знищення, як планувалось фашистським Рейхом.
У Божедарівці Григорій Євменович – один з останніх учасників бойових дій Другої світової війни. Привітати ювіляра з квітами та подарунками завітала делегація Божедарівської громади на чолі з головою Володимиром Дерком. Адже в історії селища така подія трапилася вперше.
Захоплення, хвилювання і вдячність переповнювали серця гостей. Віншування розпочав селищний голова, подякувавши імениннику за приклад мужності й любові до життя. Він вручив ювіляру грамоту, якою засвідчено, що Григорію Євменовичу Степаненку за номером 1 від 28 жовтня 2021 року присвоєно звання «Почесний громадянин Божедарівської територіальної громади» із записом в «Книгу слави видатних людей Божедарівської територіальної громади».
Зі словами шани і подяки посадовці звернулись до Григорія Євменовича, побажали йому міцного здоров’я, сили, наснаги, благополуччя й активного довголіття, а також вручили квіти, солодощі та подарунки.
Ювіляр щиро дякував долі за таку щедрість літ, а також за поздоровлення і сердечні слова від добрих людей цієї пам’ятної днини. Пригадав Григорій Євменович свої бойові й трудові дороги і побажав усім найголовнішого — миру, бо хто, як не ветерани, знають його ціну.
У жовтневі дні 1921 року в Україні ще йшла громадянська війна. У селі Ситники Корсунь-Шевченківського району Київської області в сім’ї священника Степаненка Євмена Захаровича народився син Григорій. Родина була велика (11 дітей), та голод забрав життя шести дітей. Залишилося дві сестри та троє братів. Тож дитячі роки Григорія Євменовича були тяжкими, хлопцеві довелось пережити чимало гірких подій: голодомор і насильницьку колективізацію.
У селі Ситники Григорій закінчив 3 класи школи. Родина після переїздів знайшла прихисток у Дніпропетровській області в селі Трудовому. Після закінчення дев’яти класів Щорської школи пішов вчитися на механізатора до Кудашівської МТС. Працював трактористом у Кудашівці, Трудовому. У лютому 1941 року поїхав у с. Дмитрівка до свого дядька. Працював помічником бригадира тракторної бригади. Та у травні цього ж року був призваний до лав радянської армії. Потрапив до школи зв’язківців (28-й батальйон, м. Кутаїсі). Через три місяці перевели у Тбілісі (10-й полк радіозв’язку). Навчався на радиста до 1942 року, після цього відправили на північно-кавказький фронт (414-та стрілецька дивізія, 1053-й артилерійський полк). Бої були жорстокі. У них завжди гинули друзі, побратими, а попереду ворог — сильний, упертий, якого треба було конче перемогти.
Після Кавказу звільняв місто Тамань. На третій день переправилися через Керченську протоку на паромі. Воювали в Криму до травня 1944 року, доки взяли Севастополь, Ялту та інші міста. Пам’ятає Євменович, як штурмували Сапун-гору. Був поранений. Три рази зовсім засипало землею бліндаж і радіостанцію, де знаходився зв’язківець. Дивом вдалося врятуватися.
Після закінчення операції полк влився у приморську армію. У 1946 році Григорій Євменович демобілізувався і повернувся у рідні краї. У мирний час працював комбайнером, на залізниці. З 1953 року – завідуючий майстернями дистанції шляхів. Згодом перейшов у райспоживспілку, на оптову базу, міжрайбазу.
Григорій Євменович часто згадує війну, бойових друзів. Його дружина — вірна подруга і порадниця – вже померла. У світлій, просторій кімнаті будиночка, де мешкає ветеран, стіни прикрашені її вишивками. По сьогодні Григорій Євменович має активну життєву позицію, гострий розум і не скаржиться на пам’ять. Багато читає, аналізує прочитане, має власну думку.
Від усієї громади щиро бажаємо нашому шановному ювілярові міцного здоров’я, поваги і любові рідних, бадьорості та душевної міцності. Нехай наш світ не перестає дивувати і радувати вас, Григорію Євменовичу!
Життєвий шлях Григорія Євменовича – це яскравий приклад для патріотичного виховання молодого покоління, служіння Батьківщині в наші дні. Чимало йому довелося пережити на довгій ниві свого життя. Дивлячись на ветерана, дуже хочеться, щоб нарешті закінчилася війна, щоб більше не гинули молоді хлопці на Сході України, щоб прийшов мир на нашу землю.
Світлана МАСТОБАЄВА,
інспектор з основної діяльності відділу освіти, молоді, спорту, культури та туризму Божедарівської селищної ради
