Що робити людині, яка вийшла на пенсію? У нашій країні більшість пенсіонерів цю подію сприймають як захід їхнього життя. На відміну від Європи (куди ми прагнемо), де пенсіонери відпочивають, подорожують, словом, насолоджуються життям. В Україні частина літніх громадян намагається знайти заняття до душі. Дехто присвячує свій вільний час вихованню онуків. Є й такі, що впадають в депресію.
Наша Любов Володимирівна Нагайченко нудьгувати і сумувати після виходу на пенсію не стала. За її словами, тільки тепер вона по-справжньому відчула смак життя. Володимирівна вже майже 11 років на заслуженому відпочинку. Та жінка не сидить, склавши руки. Вона активна, енергійна, ініціативна. Своїм позитивним настроєм уміє заряджати й інших.
Народилася Любов Володимирівна у селі Акимівка (Максимівка) Солонянського району. Початкову школу закінчила в Настополі. (На жаль, уже немає цього села навіть на карті). По закінченні Вітрівської восьмирічки вступила до Дніпродзержинського енергетичного технікуму на бухгалтерський облік. У 1972 році вийшла заміж. Тоді ж разом з чоловіком довелося переїхати в Набережні Челни в Татарстані. Відпрацювала там 7 років бухгалтером у розрахунковому відділі на заводі. Та клімат не підійшов, тож повернулася додому у Вітрівку. Володимирівна ніколи не цуралася роботи. Де б вона не працювала, відгуки були лише позитивні. Перед самісінькою пенсією 13 років працювала начальником відділення поштового зв’язку у селі, а за сумісництвом – ще й листоношею. Тож добре знає людей, вони її теж.
Давно повиростали діти: у Любові Володимирівни дві чудові дочки Олена і Тетяна та син Віталій. А найбільша її радість — онуки. У бабусі Люби їх аж семеро. Тепер, коли має вдосталь вільного часу, наша Володимирівна ще й активна учасниця художньої самодіяльності Вітрівського сільського Будинку культури. Жодне свято, захід не обходяться без неї. Вона і співає чудово, і в гумористичних сценках бере участь. А вірші та гуморески декламує — заслухаєшся. Також Л.В.Нагайченко постійний читач Вітрівської сільської бібліотеки. Оскільки Володимирівна веселої вдачі, у її домі не вибувають гості. Майже щотижня до неї навідуються діти та онуки. І це для жінки справжнє свято. Вона поспішає порадувати їх смачними тортами, до речі, щоразу намагається випікати різні.
Не сидить без діла жінка ніколи. Влітку порається на городі. Та так, що будь-яка молода господиня позаздрить чистоті, порядку й урожайності на її ділянці. А ще пенсіонерка дуже любить квіти. Їх у неї в дворі ціле різнобарв’я. У зимову пору Володимирівна в’яже для онуків шкарпетки, шарфи, рукавички, безрукавки. І доглядає стареньку матір, яка проживає поряд.
А своїм новим захопленням вразила усіх. Почала створювати з гіпсу різні фігури для прикраси саду. В її колекції — лелеки, лебеді, гном. Із шин Любов Володимирівна зробила криницю. А біля неї – невеличке озеро, де влітку плавають рибки. Цей мальовничий куточок не тільки прикрашає двір, а ще є чудовим місцем відпочинку для господині, сусідів, друзів, знайомих і рідних.
Любов Володимирівна повністю зруйнувала стереотип, який склався про пенсіонерів. А віднедавна жінка ще й гаджет освоїла. Тепер спілкується в соцмережах з друзями, має свою сторінку у фейсбуці.
Алла ЄРЕМЕНКО
с. Вітрівка
