Ганна Полюшко разом з чоловіком Дмитром та дітьми — чотирнадцятирічним сином Владиком і восьмирічною донькою Полінкою до Аулів потрапили з Луганщини. Тут «оселилися» у квітні.
Коли під обстрілами тікали з рідного Лисичанська, і гадки не мали, що прихисток знайдуть у селищі на Дніпропетровщині. Через те, що блокпости не пропускали раніше переїжджих увечері, родину Полюшків зупинили якраз в Аулах. Напередодні тут зупинилися і їхні куми. Переночували. А зранку вже вийшли на спільних знайомих — родичів колишнього керівника Аулівської ХПС В.В.Олексієнка. Так тут і залишилися.
Подружжя такої вдачі, що на запропоновані їм прихисток і добро, не могли не відповісти тим же. А особливо зараз — коли в країні війна. Сидіти, склавши руки, у постійному очікуванні, коли серце постійно краяли думки про рідне місто, яке кати стирали з лиця землі, вони не могли. До сліз пробирали спогади про тільки но куплену 4-х кімнатну квартиру, від якої рашисти не залишили нічого…
На Луганщині Анна займалася підприємницькою діяльністю, Дмитро був керівником місцевого ЖКГ. Тут чоловік знайшов роботу у Дніпрі. А дружина запропонувала свою допомогу місцевим активістам-волонтерам, щоб бути поряд з дітьми.
Спочатку молода жінка силу-силенну коробок з одягом перебирала для таких же, як і вони, переселенців, гуманітарні продуктові набори формувала. А затим ремонтувала, вимивала, виприбирувала і готувала з місцевими жіночками житло для внутрішньо переміщених осіб.
Нині ж Аня в команді небайдужих і активних — Наталі Топки, Віталіни Присвітлої, Наталії Донченко та інших готує закрутки для наших хлопців на фронт: каші з м’ясом, тушонку, консерви та інше. А ще збирають для захисників найнеобхідніше: засоби гігієни, медикаменти, спідню білизну. Роблять чимало домашньої випічки, передають олію, свіжі овочі.
Луганчанка Ганна Полюшко, яка нині мешкає в Аулах, твердо переконана, що в такий спосіб разом з аулянами і вона наближає нашу спільну Перемогу.
