Андрій Захаров народився 6 січня 1987 року в Криничках, у родині, де панували працьовитість, любов до рідної землі. Його дитинство було звичайним, але сповнене мрій і планів. Навчався у Криничанській середній школі №1, профтехучилищі № 24 міста Кам’янське. Після строкової служби не шукав легких шляхів.
З початком повномасштабного вторгнення вже 6 березня 2022 року Андрій без вагань став на захист Батьківщини. Він служив гранатометником 3 окремого стрілецького батальйону 53-ї бригади.
Під час проходження служби мав добрі технічні здібності, необхідні вольові якості. До виконання поставлених завдань ставився сумлінно. Проявляв розумну ініціативу і винахідливість, був сміливим і рішучим бійцем.
У 2022 році Андрій брав участь у боях за звільнення населених пунктів Нововоронцовка, Осокорівка, Дудчани, Качкарівка в Херсонській області.
У січні 2024 року весь особовий склад його батальйону було переведено на Донецький напрямок. 22 лютого 2024 року під час запеклих боїв у районі села Сєверне Донецької області Андрій зник безвісти.
Для родини це були 11 місяців болю, невизначеності та надії.
332 нестерпних, болючих, страшних днів пошуку.
7968 годин ми жили, не знаючи і не розуміючи, живий наш Герой чи ні. В полоні чи лежить в землі на полі бою…
478080 хвилин віри, безперервних молитв, надії та сподівань.
Чорним крилом трагічна звістка прийшла в сім’ю 22 січня цього року, сповістивши, що Андрій загинув 22 лютого 2024 року. Його життя обірвалося на полі бою, де він мужньо захищав рідну землю. Андрій пішов із життя у віці, коли мрії тільки починають здійснюватись. Коли життя тільки розцвітає.
Він залишив у скорботі свою дружину Вікторію, рідних людей – Христину , Ярослава, сестру і брата, чотирьох племінників, які любили його безмежно і з яким зростали.
Андрій віддав своє життя за наше мирне небо, за свободу і незалежність України.
Ніхто й не знав, що доля повернеться так,
Що так підступно підкрадеться горе.
Що рано так завершить свій життєвий шлях,
Й додому наш Андрій повернеться Героєм…
І серце кров’ю обливається немов
Від думки, що так швидко проминає
«От би хоч раз до нас живим прийшов,
Один-єдиний раз. Але так не буває».
Андрію, спочивай спокійним сном,
Оберігай, наш янголе, безкрає небо.
Біля могили зберемося знов.
Сьогодні рік, як вже тебе немає…
У вічній скорботі — рідні і близькі
