Гарна сукня, зачіска, схвильованість батьків та урочиста музика. Ось і все, кінець уроків, де сміялись із друзями на задніх партах. Вони — тепер випускники. І більше не треба хвилюватись про невивчений вірш чи контрольну з алгебри. Попереду — нове життя: студентське.
Коли замість ЗНО у 2022 році прийшов Національний мультипредметний тест (НМТ), для українських випускників почалася нова реальність, а разом з цим — зміна системи, особистих очікувань і стратегій. Тож ми вирішили розпитати випускників про те, які предмети їм найбільше подобалися у школі і чому, які інструменти підготовки до НМТ вони використовували і що спрацювало найкраще, а ще про їхні плани на вступ.
Цього року учасники НМТ повинні були скласти обов’язкові іспити з української мови, математики та історії, а також один предмет на вибір: літературу, іноземну мову, біологію, хімію, фізику чи географію. За даними Українського центру оцінювання якості освіти (УЦОЯО), іноземна мова стала найпопулярнішим вибором, за нею йдуть біологія, географія й література, тоді як фізика й хімія — значно рідше.
«Я у школі фізкультуру любила, бо подобаються різні фізичні активності, спортивні ігри, — розповіла випускниця Криничанського ліцею №1 Софія Каменчук, згадуючи вже трохи ностальгічний період у своєму житті. А ще мистецтво — бо полюбляла малювати, а уроки були спокійними та цікавими, і це був, мов маленький відпочинок від шкільного дня. Математика просто легко давалась, тому не вважала її поганим предметом. Загалом мені подобалось ходити в школу, зустрічатися з друзями».
Проте шкільні роки рано чи пізно закінчуються і доводиться зіштовхнутись із новим викликом: НМТ. Раніше складали зовнішнє незалежне оцінювання. Цей спосіб тестування передбачав 3-4 (залежно від вибору предметів) дні, коли складався іспит з одного предмету, на який було відведено до 180 хвилин. Тепер же на НМТ складають в один день всі предмети за 240 хвилин. Нещодавно на такому іспиті побували учні з нашого району та поділилися своїми враженнями.
Єлизавета Черевко, випускниця Криничанського ліцею №1 розповіла: «Формат складний, є завдання поза межами шкільної програми. Вважаю, що не дуже справедлива система оцінювання, бо за одну помилку мінімум 6 балів забирають. Центр, де ми здавали НМТ, був нормальний, писали відразу в підвалі, щоб не переживати за сирену».
А от випускниця Світлогірського ліцею Яна Горбаченко зізналася: «Я до НМТ не готувалась, навіть не проходила пробні тести, проте склала іспит досить непогано. Тест був легким, хоча очікувала важчі запитання. Загалом такий формат кращий, адже в ЗНО було цілих 60 питань з одного предмету, а зараз 20».
Підготовка до тесту, що вирішить долю бюджетного чи контрактного місця у вищому навчальному закладі, має бути ретельна та спланована. Ось що порадив Михайло Степанюк, випускник Кам’янського ліцею № 3: «Головне — не панікувати і готуватись хоча б трохи. Я посилено готувався лише останній тиждень навчання. Обов’язково проходити тести минулих років, щоб розуміти структуру й темп. В переддень іспиту намагайтесь виспатись та не перевантажувати себе. Обов’язково добре поснідайте та налаштовуйте себе на успіх».
Вибір країни, міста та навчального закладу ускладнився у зв’язку із повномасштабним вторгненням росіян в Україну. Фактор безпечності університету став однією із головних причин вибору. Ми запитали випускників, куди вони прагнуть вступити та що вплинуло на їхнє рішення. Відповіді різні:
«Я обрав університети у Києві — Національний університет ім. Тараса Шевченка та економічний університет ім. Вадима Гетьмана. Їх вважають найкращими за спеціальністю «Економіка та фінанси». Там хороші викладачі та є можливість стажування. Не менш важливо, що навчальні корпуси знаходяться в центрі міста, бо зручна транспортна розв’язка – запорука вчасного відвідування лекцій. Також університети мають високий рейтинг. Звісно, я розглядав можливість навчання за кордоном: Австрія, Хорватія, Чехія. Навчальні заклади в цих країнах можуть дати більше можливостей для розвитку, а диплом котирується в Європі. Проте все залежить від сімейного бюджету та підтримки». (Михайло)
«Я надаю перевагу вступу за кордоном, оскільки, на мою думку, там є більше можливостей для вивчення обраної спеціальності «Англійська мова та англомовні культури». Там я зможу здобути навички спілкування безпосередньо із носіями мови. Я планую вступати в інститут Словаччини у місті Нітра. Варіанти університетів України не розглядала через власний інтерес до мов, спілкування з іноземцями та бажання подорожувати. Навіть якби в Україні не було війни, то мій вибір не змінився б». (Яна)
«Я хотіла б залишитись в Україні і розвиватись тут, але освіта в українських навчальних закладах значно відстає від освіти в Європі чи Америці. На жаль, в Україні немає університету, де я могла б вчитись на омріяну спеціальність. Якби була можливість, то подала б документи за кордон, бо там я зможу отримати бажану вищу освіту. Наразі вирішила навчатись в українському університеті, але я не впевнена, чи буде це корисно». (Софія)
«Я б хотіла за кордон, але батьки наполягають на українських вузах, зокрема в Дніпрі, бо переймаються, що буду далеко від дому». (Єлизавета)
Підтримка родини відіграє надзвичайно важливу роль протягом нового етапу у житті випускників. Теплі слова, віра в успіх і емоційна підтримка додають впевненості та мотивації. Разом легше подолати будь-які труднощі на шляху до мети. Тож своїми думками і переживаннями поділилися і батьки:
«Головне, щоб дитина обирала направлення бажаної спеціальності за своїми вподобаннями. Безпека навчання теж є не менш важливим пунктом. Я максимально підтримувала та мотивувала Софію до складання НМТ. У нашій країні є гарні навчальні заклади, проте, якщо з’явиться можливість відправити навчатись за кордон – лише за». (Ірина Каменчук)
«Ми були раді, що Яна обрала для себе вивчення мов не лише як хобі. Я шукала варіанти академій за кордоном, читала відгуки про них та пропонувала Яні. Згодом говорила з менеджером обраного навчального закладу та уточнювала деталі щодо документів й фінансових питань. Деякі родичі наполягали на університетах України, проте я хочу, щоб моя дитина сама зробила вибір. Зважаючи на більшість освітніх програм університетів України та їх перевантаженість непотрібним матеріалом, думаю, що цей вибір буде правильним. Вірю, що у Словаччині з’явиться можливість розвиватись професійно масштабніше». (Наталія Горбаченко)
«Катя вступила ще у 2022 році в Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара (ДНУ), проте досі пам’ятаю цей хвилюючий період підготовки до НМТ та вибір університету. Коли бачила, що вона сидить за посібниками декілька годин поспіль, то намагалась відволікти її розмовою хоча б на 5 хвилин перерви й підбадьорити, але тут ще треба знайти баланс, щоб не заважати. Я часто казала, що вірю в неї та не тиснула своїми очікуваннями від результату. Коли вже постало питання вибору інституту, то повністю покладалась на вибір доньки, щоб не нав’язувати своє бачення, бо колись і я обрала педагогіку замість медицини». (Людмила Шаповал)
Позаду — НМТ, безсонні ночі та вибір спеціальності. Попереду — студентські аудиторії, нові виклики й дорослі рішення. Кожен із абітурієнтів іде своїм шляхом, але всі — з надією, що саме цей вибір стане першим кроком до мрії. І хай би де не були ці випускники — в Україні чи за її межами — вони залишаються частиною покоління, що вчиться жити в непростий час.
Катерина ШАПОВАЛ, студентка 3 курсу факультету систем і засобів масової комунікації Дніпровського національного університету ім. Олеся Гончара
