Тетяна Олександрівна Геворгян — завідуюча амбулаторії, лікар загальної практики — сімейний лікар Адамівської лікарської амбулаторії ЗПСМ, а за сумісництвом ще й сімейний лікар Божедарівської амбулаторії. Серед лікарів — наймолодша. Але, незважаючи на вік, змогла і авторитет напрацювати, і переконатися, що медицина — це її.
Вона народилася на Рівненщині — Сарненський район, село Перебороди. Дівчинка виховувалася у багатодітній родині. Тетяна — найстарша. Скільки себе пам’ятає молода лікарка, у їхній родині завжди культивували принципи любові, поваги і милосердя. Тож і не дивно, що обрала професію лікарки, хоч лікарів у родині й не було. Та й батьки порекомендували вступати саме до медичного вузу. Закінчила Тернопільський державний медичний університет за спеціалізацією «Загальна практика — сімейна медицина. Лікар загальної практики — сімейний лікар».
Сьогодні до Тетяни Олександрівни здебільшого звертаються пацієнти з проблемами серцево-судинної системи та шлунково-кишкового тракту. Молода фахівчиня розуміє, що ці хвороби пов’язані здебільшого зі щоденним стресом в умовах війни. Тому старається підібрати кожному належне лікування. Щоб не лише допомогти пацієнту вилікувати відповідний проблемний орган, а й організм вцілому. У дітей найпоширенішою проблемою є гіпертрофія аденоїдів. Як помітила лікарка, частіше алергічної природи.
А на Криничанщину Тетяна Олександрівна потрапила завдяки коханню. Зустріла свого судженого, побралися. Нині чоловік Тетяни Олександрівни працює у Божедарівському ПТУ №71, він викладач фізичного виховання. Подружжя проживає у Катеринополі. Виховують маленького синочка Давіда.
— На жаль, через постійну зайнятість на роботі та з маленькою дитиною, вільного часу майже зовсім не маю, — ділиться лікарка.
І все ж вона старається хоч трохи часу вивільнити на себе, на своє захоплення. Бо, зрештою, десь же має черпати енергію. Саджає квіти: кімнатні, і на обійсті має чимало. Плекає їх з любов’ю, а коли необхідно, ще й підліковує. Адже вони теж живі, і теж, буває, хворіють. Квіти віддячують своїй господині яскравим цвітом і ароматом, відволікають від життєвих проблем і переживань.
На першому місці у Тетяни Олександрівни у спілкуванні з рідними, пацієнтами передусім — повага, любов та взаємопідтримка. Без цих якостей, переконана вона, важко жити, вірити і йти далі. Тому, слідуючи цим важливим життєвим принципам, лікарка живе, працює, йде далі. А ще переконливо мріє про мирне небо і щасливе життя. І тільки в Україні.
Олена МУШИК, “Нові рубежі”
