43 роки тому 15 серпня у нашій родині – Анатолія Васильовича і Поліни Іванівни Леонтьєвих у Вільному — народився ще один син Сергій.
Зростав він у любові і злагоді із старшими братами. Всі рідні його любили. Він був слухняним і чесним. Любив правду. Навчання в школі і ПТУ давалося йому легко.
Строкову службу проходив спочатку в Десні у танковій частині, потім у Кривому Розі. Демобілізувавшись, не зміг довго дома сидіти. Завітавши до військкомату, підписав контракт на 5 років і вирушив для його проходження до Житомира. Там наполегливо відточував майстерність танкіста. Там же від друзів-контрактників здобув свій позивний – «Артист». Бо ж прізвище мав Леонтьєв.
Коли після служби повернувся додому, самостійно опанував професію столяра. У моєму будинку багато речей, зроблених його руками. А якої краси зробив огорожу навколо оселі! До цього часу не перестаю милуватись, бо ж щодня вона мені нагадує про сина. Самотужки вивчав французьку мову, але клята війна не дала змоги завершити навчання.
Не ховаючись за чужі спини, пішов наш Сергій на фронт у квітні 2022 року, щоб захищати нас усіх від клятого ворога. Тут і згодились його знання танкової справи. Їхній з побратимами танковий екіпаж нещадно бив ворога на найгарячіших напрямках. Несолодко було хлопцям. Не раз потрапляли в екстремальні ситуації. Та бойові підрозділи піхоти легендарної 93-ї ОМБр «Холодний Яр» твердо знали, що «Артист» з побратимами завжди прийде на допомогу. Мали хлопці не раз поранення, не витримувала броня, а вони спішили повернутись у стрій. Навіть ворожого танка затрофеїли, зміцнили, примусили, так би мовити, говорити його українською мовою, битись за нашу землю.
Як він мріяв про мирне життя, як любив свою донечку Маринку, якій 1 серпня виповнилось 18 літ. Планував, що своєю родиною підтримуватиме мене в старості. Бо ж з трьох синів один живий лишився. Не судилось. Клята війна обірвала все. 5 березня 2023 року ворожий снаряд знищив увесь екіпаж мого синочка. Разом із ним загинули його побратими Андрій Мельник та Віталій Кобець.
Вічна пам’ять тобі , дорогий синочку! У моїй пам’яті ти назавжди залишишся живий. Люблю тебе. І хочу, щоб про тебе, усіх захисників, які полягли, захищаючи свободу і незалежність України, пам’ятали. Розповідали про них у школі на уроках.
Адже і ви були колись учнями, сиділи за тими ж партами, що нинішні школярі. Хто знав про страшні випробування, які випадуть на вашу долю. Ви з честю їх подолали. Щоб рідна земля була вільною. Вірю, що так і буде.
Поліна ЛЕОНТЬЄВА, село Вільне
