До нас у редакцію люди йдуть з різним. Намагаємося кожному допомогти, підтримати. Разом з людьми радіємо, разом плачемо. Гарна новина додає сил, хочеться відразу повідати її читачам.
Нещодавно у «Нові рубежі» завітала Галина Іванівна Кисіль з Криничок. Її ім’я відоме багатьом. Адже чимало літ вона віддала роботі у державних структурах. Зокрема, контрольно-ревізійному управлінні, відділенні ПФУ. Прийшла до нас із подякою добрим людям, які її підтримують і допомагають. Син Галини Іванівни Юрій Самарець захищає нас від окупантів. На російсько-українській війні він з 8 квітня 2022 року. Більше двох років «служить» і його мама — маленька, тендітна жінка. Одна з багатьох матерів Криничанського краю, чиї діти зараз б’ються за незалежність України, визволяють наші міста і села.
Щодня пані Галина просить для сина і його побратимів Божого захисту і опіки, чекає його дзвінків, хвилюється, коли він на завданні, б’є на сполох, коли довго не виходить на зв’язок. Тоді телефонує землякам-криничанцям, з якими син служить, їхнім мамам, щоб дізнатися, чи все в порядку. Тільки ті, чиї сини, батьки, кохані там, зможуть зрозуміти стан жінки. І те, як багато значать для неї слова підтримки та конкретної допомоги. За це жінка щиро вдячна криничанцям Юрію та Валентині Морозам, Ользі та Володимиру Усам, Анатолію Коломойцю, Юлії Золотаревській.
А останній випадок особливо зворушив жінку. Через родичку Світлану Троць вона звернулася до семенівських «Бджілок» з проханням порадувати сина та його побратимів чимось домашнім.
«За пару годин все було готово. Фермер Олександр Муха особисто доставив смачну посилку на найближче відділення Нової пошти. А вже на другий день мій Юрій із хлопцями одержав її, — ділиться Галина Іванівна. — Він попросив мене від імені бійців 93-ої ОМБр Холодний Яр через газету подякувати за смаколики жителям Семенівки і особисто родині Людмили та Олександра Мухи, їхнім дочкам Альоні та Лілії, всім дівчатам та жінкам, які все приготували і відправили. Що я з радістю і роблю. Уявляєте, хлопці вже на другий день наминали пиріжки, кров’янку, вареники з рідного краю від людей, які їх пам’ятають, які про них дбають, які їх чекають з перемогою».
Галина Іванівна низько кланяється семенівцям за оперативність і з душею приготовлену передачу. Щиро дякуємо і ми всім, хто допомагає нашим захисникам. Повірте, це дуже багато для них значить. А ще більше — для нас.
Галина ЛИТОВЧЕНКО, “Нові рубежі”
