Минулої суботи в Криничках відбулася зустріч активістів Криничанського відділення БФ «Сприяння 25-ій окремій повітрянодесантній Січеславській бригаді» з її бійцями. Як зазначив керівник благодійного фонду Віктор Кучинський, до роботи криничанського відділення вже залучено понад півсотні осіб, які 24 на 7 формують допомогу нашим захисникам, щоденно передаючи продукти харчування, а ще автомобілі, генератори, дрони, РЕБи та багато іншого.
Щоб подякувати та підтримати волонтерів Криничанського краю, бійці 25-ї бригади вирішили завітати особисто. Поки захисники добиралися на зустріч, відбулося спілкування волонтерів, вшанування їхньої праці почесними відзнаками. Наголошувалося на необхідності подальшого єднання, згуртованості у боротьбі проти ворога. Адже зараз йде мова про існування нашої Батьківщини і нас як народу.
Про роботу Криничанського відділення фонду детально розповів його керівник Віктор Мирошниченко. Душевний, надихаючий на подальшу працю настрій своїми виступами створили подружжя волонтерів та аматорів сцени Алли і Віктора Бондаренків, хореографічного колективу Світлогірського Будинку культури під керівництвом Ірини Сучкової, маленьких артиститок та волонтерок Вікторії, Ані і Тані Паім.
Як розповів нам Віктор Мирошниченко, ідея зустрічі виникла під час чергової передачі допомоги воїнам 25-ї бригади. Саме вони запропонували голові фонду Віктору Кучинському подякувати волонтерам Криничанської, Божедарівської та Затишнянської громад за підтримку бригади.
У зустрічі також взяли участь радник голови Кам’янської районної військової адміністрації Олександр Корень, секретар Кам’янської міської ради Наталія Ктітарова, депутат Кам’янської міськради, військовий капелан Руслан Бондаренко, голова Кам’янського віддлення фонду Андрій Дроговоз, голова БФ «Ми з Кам’янського» Валерій Пархомчук, член Спілки письменників України Євген Безус, волотер із Мексики Мартін Корона, депутат Криничанської селищної ради Ігор Майборода, а також представники волонтерського руху з усіх громад колишнього Криничанського району.
Два Віктори – Кучинський та Мирошниченко – вели захід, а допомагала їм невтомна Наталія Дзюра, яка на кілька годин повернулася у свою рідну стихію – створювати неповторний святковий настрій для учасників урочистостей.
Захід розпочався молитвою за Україну та її захисників, яку проголосив разом з присутніми настоятель храму Благовіщення Пресвятої Богородиці ПЦУ Віталій Савко.
— Наш благодійний фонд – єдиний в Україні, який діє при бригаді, — підкреслив Віктор Кучинський. — Це не означає, що ми не допомагаємо іншим. Але пріоритет — «25-ка». Так вийшло, що найбільш ефективними, згуртованими, продуктивними є криничанці, які тісно співпрацюють з Кам’янським відділенням фонду.
На цьому наголосили і представники з Кам’янського. Напередодні керівники фонду звернулися до мера міста Андрія Білоусова з проханням підтримати захід. Він відреагував — приїхала вантажівка з тонною цукру для роботи волонтерів та подарунками для них. Ви б бачили радість Наталії Дзюри – на цілий місяць її команда із Світлогірського та старостинських округів Криничанської ОТГ забезпечена цим стратегічним продуктом. Дякуємо захисникам, дякуємо сусідам із Кам’янського: це дуже суттєва підтримка.
Цього дня було дуже багато відзнак. Подяками Фонду нагороджені Тетяна Олександрівна Мріль та колектив «Світлих павучків» Дружбівського старостинського округу; Антоніна Вікторівна Листопад та колектив «Світлих павучків» селища Кринички; Світлана Олексіївна Горбачова та колектив «Світлих павучків» Криничанського ліцею №1; Алла Миколаївна Алтиннікова, Тетяна Миколаївна Глущенко та колектив «Світлих павучків» КП «Укрспецзв’язок».
Відзначено також працю Тетяни Іванівни Набоки та колективу Світлогірського ДНЗ «Вишенька»; колективу працівниць газового господарства у складі Ольги Миколаївни Коваль, Лариси Іванівни Кравцової, Інни Анатоліївни Люлюк; Марії Антонівни Клименко та колективу працівниць дитячого садочка «Сонечко» селища Кринички; Євгенії Лазько, Тетяни Шокало, Тетяни Лисиці, Наталії Богатир, подружжя Бондаренків із Світлогірського.
Мабуть, ще ніколи не збиралося стільки разом волонтерського цвіту нашого краю, як на цьому заході. І причому доволі різного віку: і дітей, і дорослих. Взяти хоча б родину Ісканіних — маму Валентину та її доньку Ніку. Дівчинка всіляко підтримує матусю у її нелегкій роботі допомагати захисникам, переселенцям, малозабезпеченим людям. Не жалкує для цього власних іграшок, речей, а коли вкрай скрутно було із коштами для придбання матеріалів на виготовлення маскувальних сіток, донька не роздумуючи відрізала свої коси і вирученими грошима допомогла розплатитися.
А про Вікторію Паім із Світлогірського знають не тільки в Україні, а й поза її межами завдяки телесюжетам. Дівчинка не тільки гарно співає, читає вірші, а й солить сало, пече млинці, ліпить вареники для захисників.
Не можна було без хвилювань слухати виступи волонтерів Олени Бабіченко, Алли Зікрач, Олени Коваленко, Олександра Кореня, Світлани Антонюк, Валентини Мирошниченки та інших. Не всі запрошені змогли прибути на захід, адже робота по допомозі захисникам не припиняється ні вдень, ні вночі. Та попри відсутність окремих лідерів волонтерського руху у старостинських округах, їхні імена не раз називалися у залі.
Емоційним був виступ нашого земляка із Верхньодніпровська, письменника Євгена Безуса. Він і пісню заспівав, яку сам написав, і вірші прочитав, присвячені захисникам. А ще він захопив для воїнів 25-ї бригади кілька своїх книжок.
— Ми не маємо права здаватися, ми не маємо права повернутися спиною до захисників, ми не маємо права підвести їх, — так сказав волонтер із Мексики Мартін Корона, який разом з дружиною уже 9 років живе в Україні. Вона стала їм рідною.
Подружжя захоплюється нашим волелюбним народом. До цього вони 5 років жили в Росії і добре знають, як тут і як там. Мартін та його дружина вдячні українцям за дорогоцінне відчуття свободи, яке вони мають у нашій країні. Тому і допомагають захисникам і волонтерам (до речі, коли матеріал готувався до друку, мексиканець разом з іншим волонтером привіз чималу партію продовольства для Альони Мухи та її семенівських «бджілок»).
— Я тепер розумію, чому у волонтерів трапляються серцеві напади, чому вони раптово йдуть із життя, — поділилася Олена Бабіченко з Божедарівки. — Це колосальна щоденна відповідальність і напруга. Не кожен може витримати. Але коли приїжджаєш туди, коли зустрічаєшся з ними, пораненими, щойно з бою, розумієш, якою важливою для захисників є наша підтримка.
Щотижня Олена Петрівна їздить на передову. На цій війні вона втратила вже трьох з родини і, зокрема, рідного брата Павла Збаразького. І попри все вона просто не може цього не робити, бо тепер всі захисники для неї брати.
Олена Петрівна розповіла, як починалася її волонтерська робота у перші дні війни. Подякувала рідному колективу ПТУ-71 за підтримку і всім жителям Божедарівської громади та інших населених пунктів, які не втомлюються допомагати.
— А якщо хто втомився, то давайте я тільки один раз прокатаю вас туди до хлопців, щоб зрозуміли, де справді важко, — сказала пані Олена. — Саме з допомоги 25-ій бригаді починалася наша робота. Сьогодні багато напрямків, за якими ми працюємо, але головний — це «25-ка».
По 12 завантажень на тиждень відбувається на подвір’ї Наталії Дзюри у Світлогірському. До неї, крім того, що адресно допомагають своїм землякам, звозять передачі червоноіванівці, семенівці, дружбівці, ауляни. Везуть усе: по 20-30 6-літрових баклажок вареників. А ще пироги, печиво, котлети, сало по-козацьки, плов, тушковану картоплю, консервацію, кваснину.
— І ми з дівчатьми усим ділимося, — розповіла Наталія Анатоліївна. — Бо ж з усього світу люди нам допомагають: коштами, посилками з-за кордону, овочами, продуктами з різних куточків України. Несуть і везуть і наші люди. Постійно маємо підтримку від Олександра Володимировича Кореня, Затишнянського сільського голови Володимира Зубарєва, Віктора Мирошниченка, керівників місцевих агроформувань. Дай, Боже, їм здоров’я і сили. Для нас важливо, щоб наші солдати були в теплі, добрі і нагодовані. Якби могли, ми б ще і зброї їм підкинули!
Про роботу працівників газового господарства розповіла Алла Петрівна Зікрач. Її команда спеціалізується на забезпеченні воїнів теплом: виготовляють окопні свічки, розпалювачі, шиють, в’яжуть теплі речі, килимки для сидіння. А ще збирають кошти на медикаменти, закупівлю всього необхідного.
— Я завжди думала, що я мало допомагаю, — зізналася ще одна бійчиня тилу, голова ФГ «Білосніжка» Валентина Мирошниченко.
Мабуть, це далеко не так. Бо, як розповів нам Віктор Мирошниченко, Валентина Анатоліївна – єдина на Криничанщині жінка, відзначена нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного «За активну громадянську позицію та допомогу Збройним силам України, що наближає перемогу над ворогом». Тут вже без коментарів.
— Ми повинні підтримувати захисників, допомагати своєму селу, своїй громаді, переселенцям, — зазначила Валентина Мирошниченко. — Я дуже вдячна організаторам. Без цих заходів ми трохи тухнемо, а ми повинні горіти. Обіцяю, що разом з колективом «Білосніжки» і далі будемо допомагати нашим воїнам і, зокрема, 25-ій бригаді.
Того дня ми почули стільки дивовижних історій з життя і роботи волонтерів нашого краю. Одну з них повідала Світлана Павлівна Антонюк:
— Наше село Дружба знаходиться на трасі. Стільки всякого транспорту проходить. Одного разу дзвонить мені працівниця автозаправки і розповідає, що другу добу там знаходяться військові, не можуть їхати далі, геть шини непригодні стали на авто. Заворушилися ми з чоловіком, обдзвонили всіх знайомих фермерів, ремонтників, хлопцям їсти понесли. Стали гуртом думати, як допомогти. Поки одні лагодили старі шини, в яких гулі повипирали, інші по всіх усюдах шукали нову гуму. Знайшли аж у Новомосковську за 64 тис. грн. Швидко зібрали гроші. Які раді були військові! Та вирішили вже «добити» старі шини, а вже потім «взути» у нові машину. Отакі економні наші хлопчики!
А пам’ятаєте, як майже півтора місяці команда Наталії Дзюри, родина Дар’ї Піпи годували військових у Криничках? Низький уклін всім, хто до цього долучився.
І ось нарешті настала та хвилина, коли бійці 25-ої бригади прибули на зустріч. Їх майже 3 години чекали волонтери. Оплесками, піснею «Червона калина» стоячи зустріли захисників. Обнімалися, цілувалися, дякували.
Командування бригади нагородило почесною відзнакою «Хрест пошани» Затишнянського сільського голову Володимира Зубарєва та волонтерку із Семенівки Альону Муху.
Подяки від 25-ої окремої повітрянодесантної бригади отримали Борис Миколайович та Віра Іванівна Цаберябі, Віталій Вікторович Мирошниченко, Олександр Володимирович Корень, Марія Гнатівна Панасенко, Наталія Анатоліївна Дзюра, Валентина Григорівна Ісканіна, Тетяна Володимирівна Набока та колектив «Червоноіванівських відьмочок», Алла Петрівна Зікрач, Тетяна Андріївна Горб.
А бійцям наші волонтери вручили теплі речі, чаї, цілу машину смаколиків. Емоцій — море. Вдячність захисникам — безмежна. І відчуття колективної відповідальності теж. Як сказала переселенка і волонтерка з Луганщини Олена Коваленко, ми є і ми можемо! І ми повинні ще більше гуртуватися і об’єднуватися. Якби це зробили ще у 2014-му році, ворог не посмів би напасти у 2022-му. Хай буде ця війна останньою на нашій землі.
Галина ЛИТОВЧЕНКО
Фото Наталі ДОЛГІХ
