Галина ЛИТОВЧЕНКО-ШУМЕЙКО, головна редакторка “НР”
Як ми вже повідомляли, незважаючи на війну, значне здорожчання поліграфічних послуг, зменшення в рази реклами та оголошень, редакція не збільшувала, а навпаки — залишила на минулорічному рівні вартість передплати на «Нові рубежі». Тобто, як і у 2022 році 52 номери газети щотижня приходитимуть у вашу домівку за 348 грн 28 коп. Це всього-навсього приблизно 93 копійки на добу.
Дуже розуміємо вас: пенсії — малі, продукти і ліки — дорогі. Дехто залишився без роботи, житла, дехто взагалі рятується за кордоном. Але ж, що можна нині купити за 93 копійки? Не знаю…
Хочеться дуже надіятись, що разом з вами ми зможемо зберегти газету. Уже не районну, бо немає району. Але Криничанську. Бо є люди, які народились, виросли і трудяться на Криничанщині. Є історія нашого краю. 7 листопада виповнилося 83 роки, як цю історію пишуть «НОВІ РУБЕЖІ», тобто редакційний колектив з вашою допомогою, шановні читачі. Інколи хорошу, інколи не дуже. Хорошу тоді, коли розповідаємо про людей, їх добрі справи, здобутки і перемоги — у праці, навчанні, спорті.
Але бувають і сумні сторінки, коли пишемо про втрату молодих життів на війні, страждання українців від російської агресії, руйнування інфраструктури цілої держави, негаразди у сфері медичного обслуговування.
Я не знаю, коли номер газети за 25 листопада прийде у ваші домівки. Бо 23 листопада через масові атаки русні світла у редакції не стало о 14.30. А після 18.00 не стало мобільного зв’язку. До ранку його не було. Всі ми дуже переживали за рідних. Адже зв’язатись з ними не було можливості.
На ранок 24 листопада на Київстарі зв’язку не було. Через стаціонарний телефон від «Укртелекому» змогли вийти на друкарню, рідних на мобільні від МТС. Скажу відверто, страшна була ця ніч без зв’язку. Думка одна не давала спокою — як там хлопці на передовій, як тримаються?
Так це ж ми трішки побули без світла, зв’язку. А як тим, хто без нього тижнями, місяцями?
Слава Богу світло вже є. Налагоджується і мобільний зв’язок. Ми закінчили верстати газету вже на ранок 25 листопада. І вона, трохи із запізненням, та все-таки прийде у ваші домівки. Як привіт із мирного життя, коли цих газет було стільки… Як символ того, що ми не здаємося, воюємо на інформаційному фронті маленьким жіночим колективом.
Я — Галина Литовченко, родом з Єгорівки, вчилась у Маломихайлівці, моя донька — Наталя Долгіх, яка виросла у стінах редакції (тепер тут ростуть її діти, а мої онуки — Дмитро, Іванко та Остапчик), Олена Євстігнєєва-Марковиченко, а тепер Мушик, що теж присвятила газеті понад 20 років свого життя, і якій не все одно, як живе громада, якій дуже болить ситуація у колишній районній лікарні, де все життя (близько 50-ти років) пропрацювала її мама Луїза Костянтинівна Марковиченко. І наш бухгалтер — Любов Михайлівна Троцька, колишня пра-цівниця колгоспу «За мир», ТОВ «Юніком-Агро» і вже понад 16 років наша колега, син якої теж у лавах захисників.
Ми не одержуємо зарплату з бюджету, як працівники органів місцевого самоврядування, культури, освіти, охорони здоров’я, живемо з того, що заробимо з передплати та реклами. Ми ніколи нікого не дозволили собі обізвати (ні на сторінках газети, ні у Фейсбуці та Інстраграмі, ні в очі, ні поза очі), не збираємо плітки і не розповсюджуємо їх. Важко бути толерантними. Важко взагалі бути.
Нам і досі соромно просити гроші за свою працю (бо ж кожна праця має оплачуватись. Як будь-який товар, як хліб, як одяг, як ті чи інші речі). Нам боляче, коли підтримуючи людей у тій чи іншій справі, дізнаємось, що вони навіть не є передплатниками газети. Видання, яке з усіх сил намагаємось зберегти. Бо ж не приходять до вас нині ні «Вісті Придніпров’я», ні «Зоря», чимало інших колись районних газет Дніпропетровщини, України перестали існувати.
Навіть маючи кількамісячну заборгованість із зарплати, ми вчасно сплачуємо податки у місцевий бюджет, щоб жила громада, для того, щоб ви, наші дорогі читачі, мали цей привіт із мирного життя у вигляді газети. Назбируємо 4500 грн за тиждень і випускаємо черговий номер. Намагаючись вселити віру у перемогу, дякуючи всім, хто підтримує Збройні сили України, хто день і ніч варить, шкварить, пече, збирає гуманітарку, ліки, все необхідне для захисників, жителів деокупованих територій.
Ми і далі, скільки вистачить сил, взимку у холоді (бо ж газ нам не по кишені вже, мабуть, років п’ять) будемо писати літопис Криничанщини. І дуже-дуже сподіваємося, що ви, наші читачі, залишитесь з нами.
Нагадуємо, що передплатити «НОВІ РУБЕЖІ» на 2023 рік можна у листонош, поштових відділеннях, редакції та пересувних поштових відділеннях. Вартість передплати з послугами Укрпошти становить:
3 міс. — 91,57 грн
6 міс. — 177,14 грн
12 міс. — 348,28 грн
Оформити передплату можна безпосередньо у редакції, або звернувшись на електронну адресу rubezhi@ukr.net чи за телефонами (05654)9-13-67, (067)812-60-78.
Будьте з нами! З «НОВИМИ РУБЕЖАМИ»!
