Нещодавно село Преображенка Затишнянської сільської ради відсвяткувало своє сторіччя. Святові передувала величезна підготовча робота, яку провели на чолі із сільським старостою Андрієм Ковцуном місцеві краєзнавці, учасники художньої самодіяльності, працівники старостату, школи, сільського клубу.
Тож у призначений час велика зала закладу культури села була вщерть заповнена преображенцями та гостями. З усіх сіл старостату, з великих міст прибули на ювілей села ті, хто тут народився і виріс.
Привітно, тепло вітав своїх земляків Преображенський староста Андрій Ковцун, перша заступниця Затишнянського сільського голови Світлана Таванець, представники козацтва Криничанського краю Віктор Мирошниченко і Людмила Забора. Всі вони бажали Перемоги, миру, процвітання рідній Україні, а столітній Преображенці – «захоплених поглядів і відгуків, славних звершень, нових успіхів, народження маленьких громадян, усім мешканцям села – міцного здоров’я, добробуту, спокою, злагоди і заможності кожній сім’ї».
Як розповіла ведуча Галина Задорожня, нині у Преображенці зареєстровано 406 громадян. З них – 215 жінок, 191 чоловік, 64 дитини. Село є центром Преображенського старостату. Тут працює гімназія (директор Володимир Волнянський, дошкільний заклад «Малятко» (директорка Галина Бондаренко), сільський медичний пункт (фельдшерка Світлана Продащук), сільський клуб (директор Анатолій Шепель), сільська бібліотека (Світлана Щербанюк), заклади торгівлі (керівники Оксана Ковцун, Олег Довбня, Анастасія Степаненко, Микола Герман), фермерські господарства та приватні підприємці (керівники: Кирило Саранча, Василь Юрів, Олег Рисіков, Андрій Гавриленко, Ольга Косар, Сергій Шуляр, Віталій Танцюра, Анатолій Аносов, Сергій Пидюра, Станіслав Степанов, Олександр Ем). Є у цьому селі єдиний на увесь колишній Криничанський район власний духовий оркестр, якому вже понад 50 років, талановитий гурт художньої самодіяльності «Червона калина».
А які працьовиті люди тут живуть! Наприклад, нещодавно механізатор Григорій Комаренко за самовіддану працю був нагороджений медаллю «За працю і звитягу».
Прозвучали на святі імена й інших трудівників села, які стільки сил, праці вклали у його розвиток. Це Лідія Петрівна Косенко, якій у червні цього року виповнилось 85 літ. Вона трудилась у колгоспі дояркою, пізніше у городній бригаді. Її руками надоєно сотні тонн молока, вирощено стільки ж овочів. З нагоди ювілею села сільський староста вручив трудівниці подарунок.
Теплими вітальними словами відзначено і ветеранів Валентину Григорівну Похил, Таїсію Федорівну Похил, Раїсу Макарівну Веліч, Миколу Степановича Сулиму, Галину Степанівну Тарасенко та багатьох інших.
А наймолодшою мешканкою села є Ніколь Дячук. Вона народилася 29 вересня 2023 року. І для неї у старостаті підготували подарунок і вручили його на святі мамі Ніколь.
Пошанувала влада села батьків і рідних своїх полеглих земляків: Ольгу та Володимира Самохіних, які втратили на війні сина Андрія, Віру Єрмошину, чий син Олег поліг за нашу свободу та незалежність, Ірину Агапову, у якої загинув брат — талановитий художник Сергій Агапов, чиї картини були виставлені на святі.
Є у Преображенці пари, які прожили разом 50 і більше років. Вони – приклад вірності, кохання, взаємоповаги для молодого покоління. Це Микола і Ольга Сулими, Володимир та Ніна Недождії, Іван та Людмила Степанові, Володимир та Світлана Замирайли, Олексій і Марія Іщенки Володимир і Валентина Романчуки. Їх теж привітав на ювілеї села Преображенський староста Андрій Ковцун.
І лунало на весь зал «гірко», і були поцілунки і подарунки від старостату парам, які пронесли своє почуття один до одного через усе життя. Отримала вітання того дня і наймолодша подружня пара Преображенки, яка стала на весільний рушник щастя у червні цього року. Ними виявилися сам староста та його дружина Марина.
Під час свята жителі села та гості разом перегорнули сторінки історичного календаря, починаючи з 1924 року і до 2024-го.
Першими поселенцями у Преображенці були селяни із козацького села Мишурин Ріг Мишуринорізької волості Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії Аркадій Задорожній, Трохим Стюпан, Григорій Старий. Згодом 25 родин прибули одна за одною на це облюбоване ними місце. Копали землянки, будували хати, орали золоті ниви, косили трави, садили сади, одружувалися, народжували дітей.
Як розповіла ведуча і дослідниця історії села Галина Задорожня, різні назви мало воно впродовж століття: Мишурове, Бабущино, Чумак, Ново-Преображенка. Багато чого пережили його мешканці, власне те, що і всі українські селяни – розкуркулення, колективізацію, голод. Як тут не затужити, не опустити рук, не зневіритись селянській душі… Якось вижили… Не всі…
З урожаєм 1933 року село почало потроху оживати. Сюди стали прибувати нові поселенці з Київської, Хмельницької, Житомирської областей. Відкрилась перша школа, дитячий садок, хата-читальня. Життя потроху налагоджувалось. Аж тут війна. Майже всі чоловіки Преображенки та навколишніх сіл були мобілізовані. У серпні 1941 року німці окупували село. Три роки тривала неволя. Німці у селі влаштували концтабір для військовополонених. 2000 їх тяжко працювало на будівництві дороги Дніпропетровськ — Кривий Ріг. Молодь села насильно вивезли у Німеччину.
Визволення прийшло у жовтні 1943 року. За нього заплачено високу ціну. У боях за село та інші населені пункти сільської ради – Лозоватку, Трифанівку, Платонівку, Кімовку, Чапаївку, Червону Балку полягло 146 воїнів. 174 жителі сільської ради загинули по всіх усюдах у боях з фашистськими окупантами.
І це пережили. І знову взялись до роботи преображенці, нові мешканці з Волині, Черкащини, Вінничини, для яких село стало рідним. Про його розвиток у різні періоди дбали сільські голови Вадим Загребельний, Степан Шульженко, Олексій Олійник, секретарі сільської ради Семен Кочмала, Володимир Чередніченко, які уже, на жаль, пішли за обрій.
Вдячні земляки головам сільської ради Віктору Стільвазі, Андрію Циганкову, Василю Шові, секретарю Галині Ем, які так багато літ віддали праці у місцевому самоврядуванні. А також керівникам місцевого господарства «Рассвєт» — Трохиму Кордусу, Яремі Галагану, Галині Панченко, Михайлу Рисікову, Ользі Грицай, Сергію Чигрику за турботу про розвиток села, його соціальної сфери, зростання добробуту селян.
Зворушливими, вдячними словами згадували на святі земляків-захисників. Хвилиною мовчання вшанували пам’ять загиблих.
Назвали імена всіх, хто нині захищає рідне село і Україну. З Преображенки таких 28 чоловік. Усім їм побажали якнайшвидше повернутись додому з Перемогою живими і неушкодженими.
— А ми будемо молитися за своїх синів, коханих чоловіків, любих татусів, братів, сусідів, друзів, —від імені всіх преображенців запевнила Галина Задорожня.
У кінці заходу під час виконання фінальної пісні було названо всіх, хто працював над концертом. Це гурт «Червона калина», дівчатка-танцівниці з Преображенки, гурт Вітрівського Будинку культури (керівник Лариса Пухальська), Світлана Ярошенко з Лугового, директор Преображенського сільського клубу Анатолій Шепель, директор гімназії Володимир Волнянський, бібліотекар Світлана Щербанюк, інспектор військового обліку Преображенського старостинського округу Ірина Юріва, директор філіалу Нікопольського історичного музею, що недавно відкрився у Преображенській гімназії, Анатолій Салюк і, звичайно ж, уродженка карпатської Ворохти, для якої Преображенка стала другою батьківщиною, Галина Задорожня.
Велика подяка і спонсорам – Андрію Гавриленку, Олегу Рисікову, Юрію Задорожньому, Оксані Ковцун, Андрію Ковцуну, Кирилові Саранчі, Ользі Косар, Сергію Шуляру, Василеві Юріву та іншим.
Свято вдалося, його не затьмарили перебої зі світлом (відразу включився генератор). Три години звучала розповідь про рідне село, його людей, захисників. Кожен номер художньої самодіяльності линув від самого серця простих сільських аматорів сцени, які на всі 100 відсотків викладались у своїй творчості для того, щоб створити гарний настрій землякам.
Виявляється свято можна створити самим і для себе. У цьому ми переконались у Преображенці. І по доброму позаздрили селу, жителі якого знають свою історію, уміють працювати і відпочивати, уміють захищати рідну землю від ворога.
Після концерту господарі пригостили усіх смачним козацьким кулішем, який приготували Володимир Недождій, Володимир Кошеленко та Анатолій Салюк. Кожен поніс зі свята ще й маленький подаруночок у вигляді магнітика з видом Преображенки. Їх вручала гостям, привітно стрічаючи кожного, Варвара Сінчук.
А закінчити цю розповідь хочеться словами ведучої: «Входь у нове своє століття, наша родова колиско, наша царице степова, наша Преображенко! І хай цих століть у тебе буде багато-багато, а мешканців тисячі! І слави тобі здобути, щоб вистачило на велике місто!»
Галина ЛИТОВЧЕНКО, Наталя ДОЛГІХ, “Нові рубежі”
