Ледь не щодня приходять страшні звістки у наші громади. 29 липня 2024 року у шпиталі військової частини від тяжких ран, отриманих 24 липня біля села Залізне Бахмутського району Донецької області, помер помічник гранатометника стрілецької роти Віктор Васильович ЧЕРКЕВИЧ із Божедарівської територіальної громади.
Віктор народився 25 травня 1974 року у селі Теплівка Кам`янського району Дніпропетровської області. Він був призваний на військову службу 2 березня 2022 року. Весь цей час мужньо боровся з окупантами і беззаперечно вірив у перемогу. До війни Віктор Черкевич працював у фермерському господарстві «Іванково».
Як розповів «Новим рубежам» Саксаганський сільський староста Ігор Івашина, Віктор Черкевич був надзвичайно працьовитим, дуже любив землю, про таких, як він, кажуть, що це справжній професіонал. Адже з однаковою вправністю міг трудитись і на тракторі, і на комбайні, автомобілі. У числі перших Віктор Васильович пішов захищати рідну землю, своє село, своїх дітей та онуків. «Він з честю, як справжній чоловік, виконав свій громадянський обов’язок, — підкреслив Ігор Іванович. – Для всього нашого села це дуже велика втрата».
Дуже боляче зустріли звістку про смерть свого працівника трудівники фермерського господарства «Іванково». Вони висловлюють щирі співчуття родині і близьким загиблого героя. І переконані, що добрий, світлий спомин про Віктора Васильовича назавжди залишиться у пам’яті рідних, колег, друзів, побратимів, усіх, хто знав його, любив і шанував.
Прощання із загиблим воїном відбулося 1 серпня у рідній Теплівці. Провести героя в останню дорогу прийшли не тільки жителі села, а й всієї територіальної громади. Квітами, стоячи на колінах, прощались вони із земляком – хліборобом, доброю, справедливою, чуйною людиною. Без чоловіка залишились дружина, без батька, дідуся — діти й онуки.
Божедарівська селищна рада та всі жителі територіальної громади глибоко сумують з приводу непоправної втрати та висловлюють щирі співчуття рідним і близьким захисника.
Низький уклін нашому воїну! Вічна пам’ять Герою!
Галина ЛИТОВЧЕНКО, “Нові рубежі”
