Ірину Балог-Голікову ще недавно ми називали командиром «криничанського культмасового батальйону». В рідних Криничках вона керувала місцевим Будинком культури. 29 років Ірина пропрацювала в культурі, понад 10 з них – директоркою Центрального будинку культури Криничанської селищної ради.
Але, як і у багатьох українців, її життя кардинально змінилося з початком війни. Спочатку Ірина Юріївна активно допомагала Збройним силам України — займалася волонтерством, на своєрідний волонтерський центр перетворився й будинок культури, який вона очолювала. Про все це ми неодноразово розповідали вам на сторінках нашої газети. Разом з Іриною ми збирали одяг, продукти харчування, засоби гігієни, навіть цигарки на фронт крутили, потім шукали медикаменти для захисників. А восени минулого року Ірина за власним бажанням змінила посаду «культмасового комбата» на звання солдата – долучилася до лав 151-ої окремої механізованої бригади.
«Я – доброволиця, і цим пишаюся! Чому прийняла рішення так змінити своє життя? Вважаю, що зараз неможливо лишатися осторонь і жити за принципом «моя хата з краю». Кожен із нас зараз повинен стати на захист — своєї держави, свого села, свого міста, своєї справи, своєї родини, свого будинку. Тільки гуртом ми всі й переможемо!» — розповіла Ірина Балог-Голікова пресслужбі 151-ї окремої механізованої бригади.
У день свята ми поспілкувалися із нашою землячкою по телефону. Привітали та розповіли останні новини з дому. У свою чергу Ірина поділилася власними думками та переживаннями, розповіла, як їй служиться, показала фотографії з полігонів у повному спорядженні.
Їй так було приємно почути звістку із рідних Криничок. Вона, як і раніше, докладає максимум зусиль, аби вибити ворога з України. Весела, позитивна, привітна, але коли мова заходить про окупантів, різка і категорична: «Хочу, щоб на світі зовсім не було kaц…пiв».
Наталя ДОЛГІХ, “Нові рубежі”
Comments are closed.
Міцного