На території Кам’янського району є дві установи, де відбувають покарання засуджені. Одна з них — Кам’янська виправна колонія № 34. Нещодавно з робочим візитом тут побувала спостережна комісія при Кам’янській РВА, яка здійснює контроль за належним забезпеченням прав і свобод засуджених осіб.
Оскільки це жіноча колонія, при ній функціонує будинок дитини. Саме сюди і завітали Олександр Корень, Микола Пономаренко та Віктор Мирошниченко. Разом із Затишнянським сільським головою Володимиром Зубарєвим вони привезли для вихованців спеціальні дитячі суміші, безлактозне молоко, засоби гігієни, розмальовки та різноманітні набори для творчості.
Як розповіла начальниця будинку дитини ДУ «Кам’янська виправна колонія № 34» Тетяна Ярошенко, на сьогодні у їхньому закладі перебуває 19 засуджених мам разом із 20-ма дітьми віком до 3-х років.
«Після оголошення вироку жінки, у яких є діти до трьох років, мають право відбувати покарання у колонії, перебуваючи спільно з дитиною. Так само і ті жінки, які народжують у місцях позбавлення волі, — зазначила пані Тетяна. — Саме для цього і діє наш будинок дитини. Тут покращені умови утримання, а мами перебувають зі своїми дітьми цілодобово».
Крім ігрових кімнат, дитячої їдальні, спалень, на території закладу є ігровий майданчик на подвір’ї, де дітки гуляють з мамами, граються, розвиваються. Все гарно і досить добротно оформлено: хороший ремонт у приміщенні, на стінах намальовані веселі казкові герої, є розвантажувальна кімната з арт-терапією кінетичним піском – не у всіх звичайних дитячих садочках таке побачиш.
«Переважно наші засуджені із категорії соціально занедбаної. Тож нам доводиться і вчити їх, як правильно поводитися із новонародженими, як доглядати за своєю дитиною. Дехто з жінок тут вперше в житті памперс на дитинку одягнув, хоча вже і мають не по одній дитині, — продовжує Тетяна Ярошенко. — Всі засуджені – різні, мають свої особливості характеру, поведінки. Та ми не зупиняємося і наполегливо з ними працюємо. Діти ні в чому не винні – це чітка позиція всіх наших працівників. І ступінь тяжкості злочину не має ніякого впливу на якість ставлення до засудженої».
У цьому переконалися і члени спостережної комісії, поспілкувавшись із жінками і дітьми. Вони охоче розповідали про свій побут, ділилися життєвими історіями. А ще — дуже зраділи подарункам для малечі.
Наталя ДОЛГІХ, “Нові рубежі”
