Міжнародний олімпійський комітет таки не надав запрошення до участі в Олімпіаді 2024 року в Парижі Росії та Білорусі. Що це значить? Країни-агресорки не будуть представлені на цих Іграх під своїми прапорами. Але досі не виключено й те, що російські і білоруські спортсмени зможуть протиснутися на олімпійську арену у нейтральному статусі. Мовляв, «ми внє палітікі!».
Яким же може бути той «нейтралітет» продемонструвала нещодавня ситуація, коли наша фехтувальниця Ольга Харлан після переможного поєдинку з «невідомо звідки прибулою» Анною Смірновою відмовилася від рукостискання.
Причина такої поведінки цілком обґрунтована: Україна зазнає жахливих ударів з боку російських військ, від рук росіян гинуть мирні люди, руйнувань зазнає інфраструктура. Та й двобій фехтувальниць супроводжувався підтримкою фанатів з російського боку: вболівальники зуміли притягти з собою російський прапор, поки Смірнова представляла себе під «нейтральним» стягом. Саме тому жест Харлан отримав моральну підтримку мільйонів українців і не лише, а росіяни, до яких Смірнова ніби стосунку не має, ще й домоглися тимчасової дискваліфікації української шаблістки. Утім, правда перемогла. Українка кваліфікована на Олімпіаду-2024. «Нейтральні» своїми підступними діями нічого не добилися. Та за цю перемогу потрібно було ще й як поборотися.
Про вимоги українських спортсменів щодо справедливого покарання країн-агресорів і недопущення їх представників до міжнародних змагань мені вдалося поставити декілька запитань нашій першій Олімпійській чемпіонці Незалежної України Оксані Баюл навесні цього року. Тоді, коли обговорювалася навіть можливість бойкотувати Олімпіаду українським Національним олімпійським комітетом, вона звернулася до президента МОК Томаса Баха з проханням заборонити спортсменам з росії брати участь у змаганнях.
— Пані Оксано, як ви відреагували, коли дізналися, що МОК припустив участь російських і білоруських спортсменів під нейтральним прапором?
— У моєму баченні «нейтральні спортсмени» це – нонсенс. Очевидно, що вони спонсоровані російською федерацією. Поки що я не бачила жодного російського спортсмена, котрий би зробив оголошення про свою «нейтральну позицію». Усі чудово розуміють: вони привезуть свої нагороди Росії. У 2014 році вони також виступали на Олімпіаді під «нейтральним» прапором. Після цього повернулися у свою країну, де Путін їх зустрічав, нагороджував та використовував у своїй пропаганді. Саме тому Тетяна Навка (олімпійська чемпіонка-2006, дружина прес-секретаря рф Дмітрія Піскова – С.В.) відповіла на бойкот українських спортсменів словами: «Ну і добре, якщо Україна не поїде. Безперечно, цю відсутність ніхто не помітить!». Ця людина декларує, що «спорт внє палітікі!» і при цьому робить гучні коментарі політичного характеру.
— Я знаю, що ви не полишаєте спроб змінити ситуацію, записали звернення до Міжнародної спілки ковзанярів (ISU)…
— Ми з українськими фігуристами записали ролик, у якому продемонстрували усьому світові реалії, в яких змушені жити та тренуватися наші спортсмени через російську агресію, показали зруйновані льодові палаци. Зафільмували, як, не знімаючи ковзанів, юні фігуристи поспішають з місця тренування у бомбосховище під час повітряної тривоги. У ролику також йдеться про нашого колегу, молодого талановитого фігуриста, срібного призера чемпіонату України з Харкова Дмитра Шарпара, який пішов захищати Україну. Росіяни вбили Дмитра під Бахмутом у січні минулого року. У думках також є план написати листи та розіслати усім федераціям, щоб довести, що росіянам не місце на Олімпіаді. Я на півдорозі не здамся!
У ті дні, коли ми спілкувалися з Оксаною Баюл, у місті Дніпро також було гучно. Перебуваючи у гуртожитку, ми разом з іншими студентами чули вибухи вночі десь у передмісті. І наразі рідне місто фігуристки, наша область також потерпає від постійних ракетних ударів. Тому й не уникали запитання про малу Батьківщину.
— Моє серце залишається у Дніпрі. Там поховано і мого батька, і мою матір. З усіма друзями з «Метеору» я підтримаю тісні зв’язки. Те, що зараз відбувається у нашій країні і у моєму рідному місті, розриває мені серце. Воно плаче ще з 2014 року. Тоді була Олімпіада у Сочі. Пам’ятаю, я була запрошена телеканалом NBC задля того, щоб прокоментувати змагання жінок. У ті дні Путін розпочав анексію Криму. А через декілька років вирішив захопити усю Україну. Відтоді серце повністю розірвалося… Пишаюся, що я з Дніпра. Чесно кажучи, навіть не можу розповісти, чому саме. Просто таке відчуття, що це – твоя Батьківщина…
Наші спортсмени своєю боротьбою на змагальних майданчиках і своїми патріотичними вчинками доводять, що лише рішуча протидія «руському міру», під яким би прапором він не ховав свою підступність, дає результат. Це – приклад і для всіх нас. Бо «нейтрального» агресора не буває.
Софія ВИХЛЯЄВА, студентка спеціальності «Журналістика» Університету митної справи та фінансів
