У Жовтих Водах Кам’янського району є чимало талановитих людей, котрі своїм прикладом надихають інших. Єлизавета Бабкіна – одна з таких. Вона стала амбасадоркою здорового способу життя, популяризуючи його, зокрема, й у соціальних мережах. Ми зустрілися з Єлизаветою, та дізналися, що надихає її, підсилює та які ідеї вона має для розвитку спорту у маленькому місті.
МИСТЕЦТВО МАЛЕНЬКИХ КРОКІВ
Єлизаветі 30 років, вона виховує двох донечок, а вільний час присвячує заняттям спортом. Єлизавета визнає, що не знаходила часу на спорт після народження своєї першої дитини. Проте з появою молодшої вона відчула необхідність змінити цю ситуацію.
“Після народження першої донечки змінилось все. Коли зʼявляється дитина, то перший рік-півтора жінка собі не належить в принципі, бо потреби дитини першочергові. Але з часом прийшло розуміння того, що особистий ресурс конче необхідний, що треба потроху приходити до тями і повертати собі себе, бо ти – не лише мама, ти – жінка, якій потрібен ресурс. Саме тоді і були перші спроби повернутись до тренажерної зали, бо боліла спина, бо тіло потребувало руху, а голова — перезавантаження,” – розповідає Ліза.
Зараз вона займається у тренажерній залі, розтяжкою, тренується на пілоні. Це заняття є не лише джерелом задоволення, але й важливою складовою її здорового способу життя. Молода мама вважає, що баланс між материнством та особистим розвитком можливий. Вона намагається вчити всьому цьому своїх дітей.
“Материнство — це постійне балансування між тим, що потрібно дітям, і тим, чого потребуєш ти. Своїм дітям я транслюю, що веду активний спосіб життя та всіляко заохочую брати приклад. Діти знають, що життя — це постійний рух, що потрібно розвиватись та удосконалюватись. Моя порада іншим жінкам, які шукають орієнтири, — не знецінювати себе та свої бажання. Головний секрет в будь-якій справі — це мистецтво маленьких кроків, які не треба недооцінювати. Не соромно чогось не знати чи не вміти — всі з чогось починають, головне щиро любити те, чим займаєтесь. Бути задоволеною від процесу, ставити реальні цілі та систематично рухатися до них.”
СПОРТ У МАЛЕНЬКОМУ МІСТІ: ВИКЛИКИ ТА ІНІЦІАТИВИ
У маленьких містах, де можливостей займатися спортом не так багато, виживає справжня спортивна душа. У Жовтих Водах нині спостерігається активний розвиток спортивної сфери, зумовлений ініціативою та наполегливістю місцевих спортсменів і спортсменок. Ця активність і сприяє популяризації спорту серед місцевого населення. Для Єлизавети у цьому важливо підкреслити саме роль місцевих спортсменів і спортсменок:
“Якби я презентувала наше прекрасне місто як спортивне, я б говорила саме про наших проактивних вмотивованих людей! Вони викликають в мене захоплення, горять своєю справою та надихають на це інших. Більшість змагань в місті проводяться саме за їхньої ініціативи, вони самі займаються організацією. А всі турніри — це особливе місце зустрічі місцевих адептів спорту. Там панує атмосфера здорової конкуренції та дружньої підтримки. І я радію, що є частиною цієї спільноти”.
Єлизавета каже, що у маленьких містах спорт практично не фінансують.
“Досить важлива проблема — це відсутність підтримки спортивних ініціатив міста, хоча б інформаційної. Навіть я, людина, яка постійно цікавиться місцевим спортом, якби не відвідувала стадіон — не знала б про те, що взагалі у місті проводяться якісь змагання. Тому дуже круто, що є місцеві амбасадори спортивних ініціатив, які транслюють це в соціальних мережах, мотивують інших брати участь та заохочують хоча б приходити та підтримувати наших спортсменів”.
За словами Єлизавети, тренажерну залу відвідує понад 10 років, але раніше ніде про це публічно не розповідала. Однак у якийсь момент відчула потребу ділитися своїми відчуттями в соцмережі:
“На звання блогерки не претендую, просто зараз маю ресурс ділитись тим, що люблю. Неочікуваним відкриттям було те, що багатьох знайомих це мотивує та надихає. Мені подобається руйнувати стереотипи та застарілі кліше про матерів і материнство. Я вважаю, що жінка може бути не лише мамою, а й займатись спортом, танцювати, працювати і виглядати вона може так, як того бажає. Мрію, що колись і мої діти скажуть, що я для них була прикладом”.
Тетяна ПОТОЦЬКА
Матеріал створено за підтримки Волинського прес-клубу
