Майже 30 років вона пропрацювала листоношею. Ця маленька жінка переносила на своїх тендітних жіночих плечах за час роботи сотні кілограмів періодики: газети, журнали, листи, телеграми. Ганну Василівну Шуляк на 3-му кварталі Криничок тоді знали усі. Бо листоноша «тьотя Галя» , так по-доброму називали жінку односельці, несла у кожен двір і місцеву газету «Нові рубежі», і обласну «Зорю» та багато інших. А ще журнали «Наука і техніка», «Наука і життя», «Барвінок», «Крокодил» та інші. Ганна Василівна доставляла ще й листи, телеграми. А пенсіонерам — пенсії.
Скільки кілометрів обходили її ноги, скільки вантажу переносили руки, важко й уявити. Це сьогодні листонош перетворили більше на «ходячі магазини». А раніше в прерогативі у них були кореспонденція та газети. Тоді люди багато періодики передплачували. Газети виходили чи не щодня. І все необхідно було вчасно доставити адресату.
Ганну Василівну на пошті називали не інакше, як «бджілка-трудівниця». Сама невеличкого зросту, а поштова її сумка була в рази більша за неї. У Василівни був, мабуть, найбільш забудований і заселений куточок Криничок — 3-й квартал.
Пошта була на місці теперішньої пожежної частини у невеличкій старій глиняній хатинці-мазанці. Дивно, як там все поміщалося. Це вже згодом, у 1968 році з’явилося нове приміщення, де розмістилися й Укрпошта, і Укртелеком. Начальником райвузла зв’язку був тоді колишній фронтовик, людина справедлива і професійна — Микола Степанович Постоєнко. Хоч і був вимогливим, але людяний і справедливий.
Син Ганни Василівни — Сергій Петрович Шуляк, розповів, що в дитинстві мама все більше на роботі пропадала. Не пригадує, щоб у неї була і відпустка, як у батьків інших дітей. І навіть, коли пізно ввечері додому поверталася знесилена і заморена, все одно ще сідала за стіл — аби скласти звіт. А у вільні хвилини, які випадали дуже рідко, любила читати. І Сергійку своєму теж читала багато казок.
Життя промайнуло, як мить… Ганна Василівна Шуляк вийшла на пенсію. Але її ніколи не забували колеги-поштовики: щороку вітали з професійним святом листівкою, частенько і додому приїздили, аби вручити грамоту. Згадували про Ганну Василівну щороку і на 9 Травня. Адже була учасницею війни. Коли фашисти окупували рідні Кринички, підлітків ганяли рити окопи. У їх числі була і Ганна. Хто працював не на повну, від фріців отримував стусанів.
Ганни Василівни не стало у 2019-му, 87 років прожила. Про неї й досі згадують односельці-криничанці, які пам’ятають невеличку «тьотю Галю» з великою поштовою сумкою. Усміхнену жінку, яка любила свою роботу і людей.
Олена МУШИК, “Нові рубежі”
