17 березня жителі Криничанської територіальної громади провели в останню дорогу ще одного полеглого на війні із загарбницькою росією захисника України – Метейка Євгена Анатолійовича.
Старший сержант Євген Метейко (1971 року народження) був мобілізований 26 лютого 2022 року та перебував на посаді стрільця одного з підрозділів ЗСУ. До останнього подиху він боронив рідну землю. Життя Євгена обірвалося ще влітку 26 липня 2022 року в бою поблизу населеного пункту Нескучне Донецької обл.
Як розповідають родичі захисника, у тому бою загинув не один український воїн, але завдяки Євгену, який вчасно зорієнтувався на місці, багатьом побратимам таки вдалося врятуватися. Тіла загиблих одразу забрати не вдалося, кілька місяців вони залишалися на полі бою. І тільки восени їх змогли забрати та доставити у Київ для ідентифікації.
За ці сім місяців родина Метейків разом із сім’ями інших загиблих об’їздила не одне міністерство у пошуках тіл. Після подання військових у розшук пройшли всі кола цієї гіркої процедури. І ось нарешті після останньої експертизи змогли забрати Євгена Метейка додому – у рідні Кринички.
До спільної молитви за упокій душі спочилого воїна разом із родиною, бойовими побратимами, земляками-криничанцями долучився і селищний голова Юрій Балюк:
«Всіх нас потрясла новина про смерть Євгена, — сказав Юрій Балюк. — Ми до останнього не вірили в це, думали: хай поранений, хай в полоні, але тільки б живий. На жаль, дива не сталося. Сьогодні ми назавжди прощаємося з нашим героєм-земляком. Я пам’ятаю Женю завжди веселим із його особливою посмішкою. Він був самодостатньою людиною, жив, працював, мав багато друзів. Але коли прийшла велика війна – не зміг стояти осторонь і пішов боронити рідну землю».
Майорить український прапор, звучить гімн. Ледь стримують емоції бойові побратими, які пліч-о-пліч з Євгеном воювали, хто завдяки йому залишився живим.
Востаннє пронесли тіло воїна криничанською вулицею. Свій спочинок Євген Метейко знайшов на Алеї Героїв центрального кладовища селища Кринички.
Вся громада в цей гіркий час висловлює щирі співчуття матері, брату, доньці, близьким та друзям Євгена Анатолійовича Метейка з приводу непоправної втрати. Важко знайти слова, щоб втішити рідних, полегшити втрату близької людини. Нехай світлий спомин про захисника назавжди залишиться у пам’яті рідних, колег, друзів, бойових побратимів, усіх, хто його знав і любив.
Наталя ДОЛГІХ, журналістка “НР”
