Нині у нашому Криничанському краї немає, мабуть, такого населеного пункту, де б не займалися волонтерством, не допомагали Збройним силам України, внутрішньо переміщеним особам, не збирали поміч для госпіталів, дитячих будинків, населення деокупованих територій. Не виняток і Маломихайлівський старостинський округ. Його жителі стараються, хто як може і чим може, щоб наблизити перемогу над російськими окупантами. Ударною силою у цьому є колективи місцевого ліцею та дитячого садка. Про це нам розповів староста Володимир Савченко. А також керівники цих освітніх закладів.
За словами виконуючої обов’язки директора Маломихайлівського ліцею Тетяни Новікової, колектив, який вона очолює, з перших днів війни відгукнувся на прохання про допомогу. Спочатку, чекаючи переселенців, гуртом облаштували спортзал для їхнього проживання. Сюди маломихайлівці зносили ліжка, матраци, постільну білизну. Було приготовлено тридцять спальних місць. На щастя, потреби мешкати там не виникло, бо всім, хто прибув, знайшли окремі оселі. Тож згодом постільну білизну, інші речі, які зносили люди, передали в опікові центри, госпіталі, будинки-інтернати.
— Все село зносило також теплі речі, продукти харчування, консервацію як для того, щоб підтримати людей, які втікали від війни, так і для допомоги нашим захисникам, — розповідає Тетяна Володимирівна. — Адже понад двадцять наших односельців пішли захищати батьківщину від ворога. Тож хотілося їх підтримати. Адже це в минулому наші вихованці або ж батьки наших нинішніх учнів ліцею. Дуже хотілося, щоб вони відчували нашу турботу про них. Очолили цю роботи працівниця старостату Тетяна Негрієнко та бібліотекар Неля Савченко. Маломихайлівські господині почали готувати домашні страви, пиріжки та печиво. Спочатку це робили на кухні освітнього закладу. Пекли, варили, смажили, чаклували над різними добриками. Потім, коли у закладі перекрили газопостачання, всю роботу перенесли на домашні кухні.
Як розповіла Тетяна Володимирівна, у цю роботу включився майже увесь колектив: як педагоги, так і технічні працівники.
— Всього було, — ділиться директор. — В екстремальних ситуаціях, коли вимикали, наприклад, світло, доводилось з тістом на пиріжки по всьому селу ходити, щоб у газових духовках випекти. Цілі родини у нас задіяні на нашому кухонному фронті. Наприклад, мама та донька Шевченко по 500 вареників за раз наліплювали та варили.
Крім котлет, голубців, пиріжків, вареників, печива, тістечок, маломихайлівці готували тушонку, каші. Щоб придбати необхідні продукти, яких немає вдома (все, що є, і так несли) збирали кошти. Власне, як і на форму для земляків, генератори, авто, щоб полегшити виконання завдань захисникам.
— Нам у певному сенсі дуже пощастило, — розповідає Тетяна Володимирівна. — Адже маємо свого живчика-організатора, волонтерку Олену Миколаївну Козленко. Це вона найкраще знає потреби наших односельців, які нині на передовій. Через неї та благодійний фонд «Чужих дітей не буває» (Олеся Кузьменко) все, зроблене руками наших працівників, всіх маломихайлівців, потрапляє туди, де найбільше цього потребують. У найгарячіші точки, у змучені окупацією щойно визволені села Харківщини, Донеччини, Запоріжжя, у медичні заклади, де рятують від поранень, контузій наших воїнів.
— Ми всі об’єдналися у великій справі на благо перемоги, — продовжує пані Тетяна. Щотижня ми готуємо, печемо, варимо, збираємо кошти на речі, які необхідні нашим захисникам. Немає нічого неможливого, щоб виконати прохання воїнів. Ми можемо ночі не спати, щоб виконати всі замовлення, переробити продукти у смачні страви для захисників. Ось, наприклад, треба було терміново переробити 400 кг м’яса. Розділити його по домівках. То, коли я звернулась, мені вже й не вистачило — так швидко люди відгукнулись.
Треба додати, що маломихайлівським педагогам допомагають гарно оформлювати передачі на фронт учні ліцею. Вони малюють листівки, пишуть для воїнів теплі, мотивуючі заклики, роблять поробки. Цим самим дають відчути їм тепло дому, віру в їхню силу, мужність, звитягу захисників.
Ось які були написи на коробках з продуктами, що надійшли до однієї з лікарень: «Пиріжки з яблуками від маломихайлівського садочку. Віримо у вас! Разом до перемоги», «Медок від Васі і Валі. с.Маломихайлівка», «Булочки від Вети і Сніжани», «Дорогим нашим воїнам! Дякуємо за героїзм, відвагу і сміливість! Бережіть себе! Чекаємо з Перемогою додому!» І цей перелік добрих побажань можна продовжувати безкінечно.
А ось як відгукується про роботу маломихайлівських педагогів бібліотекар Неля Савченко: «Міцна надійна команда, ми пишаємося нашими вчителями і можемо з впевненістю сказати, що з таким колективом можна сміливо йти в розвідку».
Такої ж думки про своїх колег і Тетяна Володимирівна Новікова. Які не тільки допомагають землякам, а ще й навчають хлопчиків і дівчаток. Хай поки що онлайн. Але і вони, і їхні вихованці свято вірять у нашу перемогу над ворогом. І дуже нетерпляче чекають на зустрічі із захисниками.
— Ми дуже скучили за всіма, дуже хочеться вже зустрітися у класі, не лякаючись сирен, щоб навчати дітей. Віримо, що завдяки нашим Збройним силам скоро так і буде, — говорить Тетяна Володимирівна.
Віримо в це і ми. І низько вклоняємось всім маломихайлівцям і освітянам старостату, всім педагогам Криничанщини, які у тилу наближають нашу перемогу, допомагаючи захисникам. Зі святом вас, освітяни! Разом наближаємо мир на українській землі.
Галина ЛИТОВЧЕНКО
