Наказом Головнокомандувача Збройних сил України від 14 січня 2025 року за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку «Комбатантським хрестом» посмертно нагороджено полковника Владислава Петровича Трифонова.
26 березня у 2 відділі в смт Кринички Кам’янського РТЦК та СП нагороду передали дружині захисника Надії Анатоліївні Трифоновій, а також нагрудний знак «Честь та пам’ять».
Владислав Трифонов родом з Оленівки Криничанської територіальної громади. Він був кадровим військовим, учасником бойових дій ще з 2014 року. Тоді у складі 93-ої ОМБр Холодний Яр пройшов Авдіївку, Сєвєродонецьк, Лисичанськ. Владислав Петрович все свідоме життя віддав військовій службі, останнім часом перебував на посаді начальника відділу цивільно-військового співробітництва регіонального управління ТРО «Схід».
На жаль, 26 листопада 2024 року в одному з лікувальних закладів міста Дніпро серце полковника Трифонова зупинилося.
«Ця гірка звістка просто ошелешила, — розповів секретар Криничанської селищної ради Олег Золотаревський, який разом із Промінським старостою Миколою Литвиненком був присутній на церемонії нагородження. —Я був особисто знайомий із Владиславом Петровичем ще до повномасштабного вторгнення. Для мене він був просто Петрович. Спільно з нашою громадою він працював над проектом щодо допомоги військовим підрозділам. Часто бував у нас. Це була людина честі, людина совісті, він дійсно був справжнім полковником».
За словами дружини Надії, яка також несе службу у лавах ЗСУ, Владислав збирався вже йти на заслужений відпочинок. Планував підремонтувати будинок, бабусине обійстя у селі, словом, хотів відпочити вже від війни і тяжких втрат.
Адже служба його була нелегкою, доводилося всього побачити і спілкуватися із родинами загиблих, і займатися пошуками безвісти зниклих. А це не тільки виснажує морально, а й відбивається на стані здоров’я. На жаль, смерть дочасно прийшла до полковника Трифонова, але він до останнього подиху залишався вірним присязі та своєму народу.
Наталя ДОЛГІХ, «Нові рубежі»
