23 квітня у боях за незалежність та суверенітет України поблизу населеного пункту Велика Камишеваха Харківської області загинув наш земляк, гранатометник окремого мотопіхотного батальйону 93 бригади Сергій Сергійович ОЛІЙНИК, 1987 р.н.
Він народився у с. Світлогірське Криничанської територіальної громади. Завжди мав активну життєву позицію. Був депутатом Криничанської районної ради VII скликання. Очолював районну громадську організацію учасників бойових дій «Патріот».
З 2014 року брав участь в АТО. З початком військової агресії проти нашої країни не зміг залишитися осторонь і вже 24 лютого пішов до лав Збройних сил. У нього залишилися батько, мати, брат та син.
Як розповіли односельці Сергія Наталя Дзюра та Алла Бондаренко, він був дуже доброю, світлою людиною. Завжди відгукувався на прохання земляків про допомогу. Мав свій трактор, обробляв людські городи. А у пору сінокосу був не замінимим помічником всім, хто тримав корів. І косив, і згрібав. На Івана Купала завжди допомагав готувати галявину для проведення свята, викошував доріжки. Батьки Сергій Станіславович та Наталя Іванівна виховали сина трудолюбивим. Він не боявся ніякої роботи. Сам був невисокого зросту, але дуже вправним, жвавим. Мав багато друзів. Його великого щирого серця патріота вистачало на всіх.
24 квітня у бою проти російських окупантів під Ізюмом Харківської області загинув наш земляк, солдат Збройних сил України Руслан Олександрович Замчін, 1969 р. н.
Він проживав у селищі Божедарівка. До війни працював у місцевій пожежній команді №2. Найтепліші спогади про захисника залишились у всіх членів цього колективу. Про це редакції розповів начальник підрозділу божедарівських пожежників Олександр Леонідович Нескоромний.
— Привітний, доброзичливий, покладистий, людина-душа — таким запам’ятали його колеги. Руся, треба! — говорили йому, і він ніколи не відмовляв, завжди підставляв плече товаришу, односельцю, побратиму. 11 серпня цього року мало б виповнитись 30 років, як Руслан Замчін прийшов працювати у нашу пожежну команду, — ділиться Олександр Леонідович. — Як начальник варти він і мене вчив, коли я прийшов служити бійцем у пожежну команду. І я, і всі інші, кого він підтримував, навчав, дуже вдячні Руслану Олександровичу.
Він був великий життєлюб, захоплювався рибалкою. Здавалося, що із-під асфальту зможе рибину зловити, — таким умілим рибалкою запам’ятався.
— Нам дуже бракуватиме Руслана. Як і його дружині, дітям, усім рідним, — говорить керівник божедарівських пожежників.
Ось таким запам’ятали Руслана Замчіна рідні, колеги, друзі.
Панахида за загиблим відбулась 1 травня у храмі селища Божедарівка. Поховали Руслана Олександровича в с.Кудашівка.
