Одинадцятий рік триває війна з Росією. Четвертий – в умовах повномасштабного вторгнення. Увесь цей час тил активно допомагає захисникам. Продуктами, запасними частинами, технікою, медикаментами. Нещодавно ТОВ «Карат Плюс» з Божедарівської громади на запит одного з військових підрозділів, де служить наш земляк із Адамівки Олександр Сидоренко, передало екскаватор.
Така техніка необхідна для зведення фортифікаційних споруд. За порівняно короткий час місцеві умільці вдихнули нове життя у землекопач на базі трактора ЮМЗ. Його фахово перебрали до останніх гвинтика і гаєчки, зробили антидроновий захист. У цьому зварювальникам Анатолію Бірюкову та Костянтину Баркалову допомагали самі військові.
Адже кому, як не їм краще знати всі, так би мовити, больові точки техніки, яка працює на передовій. Тож і трудились, не покладаючи рук, і захисники, і селяни, аби швидше підготувати екскаватор до роботи в умовах війни.
Необхідну допомогу у забезпеченні фронту робіт надавали також керівник тракторної бригади господарства Валентин Катіба, заступник директора Олександр Іваненко. Постійно тримав на контролі дане питання директор товариства — народний депутат України VІІІ скликання, депутат Кам’янської районної Ради Валентин Дідич.
Він розповів, що за підтримки селищного голови Володимира Дерка, одного із засновників господарства Володимира Палієнка і, безумовно, всього колективу, вирішили допомогти земляку з Адамівки, який разом із сином боронить Україну з перших днів війни.
— Ми розуміємо, що працювати на полях, вирощувати хліб, жити під мирним небом можемо нині тільки завдяки нашим захисникам, — говорить Валентин Володимирович.
— А ми у свою чергу тримаємось завдяки вам, —підкреслює в розмові воїн Олександр Сидоренко. – Бо ж ми чоловіки. Наш обов’язок — захищати, а не ховатись під спідниці дружин. Всі, хто може, повинні воювати. Інші повинні допомагати армії. Так, як це робить колектив ТОВ «Карат Плюс».
До речі, керівник господарства у співпраці з благодійним фондом «Громадянська єдність» не лише активно допомагає Божедарівській громаді вирішувати чимало проблемних питань життєдіяльності, а й постійно проводить роботу щодо технічної підтримки підрозділів Сил оборони України. Зокрема, нещодавно при його допомозі та організаційній підтримці керівництва 2-го відділення Кам’янського РТЦК цим фондом була передана автівка захисникам 142-ої ОМБр, яка пройшла у господарстві повне технічне обслуговування та ремонт.
— Зараз, як ніколи, потрібні концентрація та наполегливість у питаннях захисту країни, — вважає Валентин Володимирович. – Ніхто не має права вирішувати: бути чи не бути Україні. Це наша земля, наша Вітчизна. І ми ніколи не віддамо її ворогу. Саме такі, як Олександр Сидоренко, його син і ще багато наших земляків – не байдужих, мужніх, роблять усе, щоб захистити нас. А обов’язок тилу — їх підтримати. Що краще: 200 лопат у руках воїнів чи екскаватор? Ясно, що екскаватор. Бо за його допомогою можна не тільки швидше викопати захисні споруди, а й захистити безцінне життя воїнів. Я не скажу, що дана техніка була у нас без діла. Але ж на передовій вона потрібніша. Тож і старався з усіх сил наш головний інженер Олександр Линник, брат якого Юрій теж у лавах Збройних сил України, все знайти, аби якнайшвидше підготувати екскаватор для роботи на фронті.
Як зазначив Божедарівський селищний голова Володимир Дерко, традиції волонтерства були, є і будуть у громаді. Продукти харчування, дрони, акумулятори, шини, інші запасні частини на авто постійно передаються колективами товариств, фермерами, підприємцями, небайдужими жителями громади у підрозділи ЗСУ. От і того дня не лише передали екскаватор військовим, а й взяли на замітку ще одне їхнє прохання – «узути» в гуму авто, без якого військовим, як без рук.
«Зробимо»,— запевнили Валентин Дідич та Олександр Линник.
І свого слова вони дотримають. Бо ж добре розуміють, що сила фронту формується тут. Восьмеро працівників «Карат Плюсу» нині служать на різних напрямках, двоє учасників бойових дій працюють у господарстві, дбаючи, як і весь колектив, про нашу продовольчу безпеку. В умовах війни це теж доволі непросто. Адже і фінансові, і трудові ресурси доволі обмежені. І несприятливі погодні умови значно вплинули на врожайність культур. Та трудівники господарства стараються долати всі труднощі, аби не ослабити підтримку захисників, не підвести земляків, чиї паї орендують.
Як завжди, успішно впорались із жнивами. Нині готують грунт під посів озимих культур. І просять у неба дощу. Щоб їхні старання, уміння, досвід увінчались успіхом.
Галина ЛИТОВЧЕНКО, Наталя ДОЛГІХ, “Нові рубежі”
