Він повернувся не весною. А восени. Тоді, коли в Покровській гімназії відкрили меморіальну дошку на честь випускника закладу Олександра Кузьмінчука, який загинув на війні, захищаючи територіальну цілісність і незалежність рідної землі. Сталось це 6 жовтня 2022 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Весела Долина Луганської області.
Так, саме рік тому. Так, саме рік світлої пам’яті Олександра Кузьмінчука з Покровки виповнюється сьогодні. А меморіальну дошку у його рідній школі відкрили 2 жовтня.
— Трагедія родини Олександра – це трагедія нашого села, нашої держави, — сказала, відкриваючи захід, ведуча – вчителька Покровської гімназії Вікторія Сардак. – Саме тому колектив школи, натхненний ідеєю односельчан нашого героя, звернувся до голови громади Володимира Івановича Дерка з ініціативою про встановлення пам’ятної дошки на приміщенні гімназії, щоб увіковічнити пам’ять про славного випускника.
Олександр народився 25 серпня 1994 року у Покровці. З 2001 по 2010 рік навчався у Покровській неповній середній загальноосвітній школі. Уже тоді в його характері починають формуватись справжні чоловічі якості: відповідальність, чесність, принциповість, згадують вчителі. А ще Саша був добрим і справедливим, справжнім ангелом – тихим, непоказним. Він закінчив технікум у Кам’янському, працював у цьому ж місті на металургійному комбінаті електриком. У 2018 році створив сім’ю.
Здавалося, все життя попереду. Але, як сказала ведуча, один день змінив життя усіх українців. Змінив він і життя Саші. Бо Олександр, як справжній чоловік, громадянин своєї держави, на другий день повномасштабного вторгнення росії, 25 лютого приєднався до лав Збройних сил України. Більш ніж пів року він мужньо стояв на захисті територіальної цілісності нашої держави. Пліч-о-пліч разом з побратимами, відвойовуючи кожен шматочок рідної землі. У тому числі і рідної, Покровської, де наш земляк знайшов свій останній прихисток на сільському кладовищі. Куди, вшановуючи його пам’ять, приходять не лише рідні, друзі, а й вчителі Покровського ліцею.
Від їх імені на урочистостях виступила завідувачка філією Покровської гімназії, класна керівниця Саші Алла Іванівна Кварцяна. Вона повідала присутнім про те, яким чудовим учнем, якою світлою і доброю людиною він був. Чесний, порядний, вихований, акуратист, якого пошукати, — таким запам’ятали Олександра. І все це завдяки його мамі – Нінелі Олександрівні.
Саме вона – невеличка, тендітна, проста сільська жінка виховала і зростила трьох синів. З яких один віддав життя за Батьківщину, ще один – Артур боронить Україну у лавах ЗСУ, а найменший Діма – вчиться.
Алла Іванівна від всієї громади низько вклонилась матері героя. Нінелі Олександрівні та дружині Олександра і було надано право відкрити пам’ятний знак воїну.
Освятив меморіальну дошку священик Православної церкви України Сергій Олійник.
— Олександр Кузьмінчук виконав найбільшу заповідь Божу – любові до Батьківщини і людей, віддавши для цього найдорожче — своє життя, — сказав він.
Прикладом мужності, відваги, наслідування назвав життя Олександра очільник Божедарівської територіальної громади Володимир Дерко. Олександр Кузьмінчук ділом довів, як треба любити Україну, маму, друзів, щоб безвідмовно стати на їхній захист.
І була хвилина мовчання. І були щемні слова, звернені до мами:
«Мамочко, вибач, за чорну хустину. І пам’ятай, що ти не одна. Тебе я люблю. І люблю Україну. Вона, як і ти, була в мене одна.»
Вони такі правдиві і болючі ці слова, що Нінель Олександрівна втратила свідомість під час урочистостей. Її стан можна зрозуміти. Адже до кінця її днів у материнському серці житиме біль втрати сина. Збиралась жінка розповісти односельцям про те, яким він був. Не змогла. Від горя…
Земляки ж несли квіти до пам’ятної дошки. А школярі та педагогічний колектив підготували літературно-музичну композицію до Дня захисників та захисниць, від якої теж мурашки по тілі… Діти виготовили подарунки-обереги і вручили їх того дня тим землякам – воїнам ЗСУ, які перебували у відпустках – Дмитру Соймі, Анатолію Бакуну, Артуру Кузьмінчуку. Інші відправляться за призначенням.
Біля меморіальної дошки лягли квіти не лише принесені земляками з громади. Квіткову клумбу з допомогою Покровського старости Валерія Кварцяного влаштували під меморіальною дошкою вчителі та учні гімназії.
Я знаю, що ці квіти щодня будуть вітати Сашу. Щодня повз нього будуть проходити і великі, і маленькі жителі Покровки. І дякуватимуть за те, що захищав.
Галина ЛИТОВЧЕНКО, головна редакторка “НР”
Фото Наталі ДОЛГІХ
