8 травня у День пам’яті та примирення біля Меморіального комплексу у с. Дружба жителі громади вшанували пам’ять усіх полеглих захисників України.
Як розповіла завідуюча Дружбівською бібліотекою Тетяна Горб, усі разом провели молебен і за тих, хто загинув у Другій світовій, і за загиблих героїв сучасної війни.
«Війна, на жаль, знову прийшла на нашу землю, — розповідає пані Тетяна. — Нині жителі нашої громади піклуються про своїх захисників. Тому під час заходу організували благодійний збір коштів на потреби ЗСУ. Вдалося зібрати 6350 грн. Ці кошти підуть на придбання необхідних продуктів, з яких ми приготуємо домашню їжу для солдатів. Тож дякуємо щиро всім, хто долучився».
Цього ж дня у Дружбівському сільському будинку культури провели зустріч з живими свідками окупації громади 1941-1943 р.р. Слухали спогади, співали журливих пісень, пом’янули наших захисників. Наші старожили знають безліч пісень, тому співали і спілкувалися з радістю. Між іншим згадали й той факт, що мелодія російської пісні «вот кто-то с горочки спустился» — це насправді вкрадений росіянами (як і практично все, що у них є) український романс «В саду осіннім айстри білі».
Хочемо розповісти нашим читачам, що цей романс був популярний в Україні до 60-х років XX сторіччя. Опублікований у 1961 р. у збірнику «Українські народні романси» за упорядкування з передмовою та примітками Леопольда Ященка. Відомості про автора слів та музики — відсутні. Назва і перший рядок пісні у збірнику звучали «В моєму саду айстри білі». Романс вважається українською народною піснею. Сучасними виконавцями є київський гурт «Рідна пісня», рок-гурт «MNISHEK», Сергій Лазановський, дует Eileen та Malyarevsky.
В 60-х роках XX сторіччя у мелодії пісні з’явився «автор» Б. Тєрентьєв і пісню назвали «Вот кто-то с горочки спустился…» Як бачите, росіяни перевертають на свій лад не тільки історичні події, а часто-густо присвоюють собі чуже. Проте українці вперто доводять усьому світові, що нізащо не відмовлять від своєї Батьківщини, а тим паче — від своєї мови, культури. І лунають нині давно забуті українські пісні. Тож сьогодні знайомимо вас із справжнім текстом романсу
В саду осіннім айстри білі Схилили голови в журбі… В моєму серці гаснуть сили: Чужою стала я тобі… (2) Мені сімнадцятий минало Весною, як сади цвіли, Я про кохання ще й не знала, Ми тихо з сестрами жили… (2) Як я садила айстри білі, То ти поміг мені полить… З тих пір я мрію про кохання, З тих пір душа моя болить… (2) Як ти проходив мимо двору, Я задивилась на твій стан, Стояла довго під вербою, Поки вечірній спав туман… (2) Коли умру я від кохання, То поховайте серед трав, А ти, зірвавши айстру білу, Згадаєш, хто тебе кохав… (2)
Підготувала Наталя ДОЛГІХ
