У лютому цього року “НР” розповідали, як адамівці відстояли своє поштове відділення, яке керівництво Укрпошти намагалося закрити влітку 2023 року (“НР” №7 від 16 лютого 2024 року). Ще у другій половині 2022 року більшість сільських поштових відділень колишнього Криничанського району закрили. Натомість селу підкинули таку собі альтернативу — пересувні поштові відділення. Тоді адамівці не здалися. Стукали в усі двері, телефонували в усі кабінети. Наводили вагомі аргументи, що без поштового відділення в Адамівці ніяк не можна. Відділення відстояли. І з вкрай потрібними послугами залишилися сотні задоволених адамівців.
Переселенка з Луганщини Дар’я Сироваткіна — молода, енергійна, тямуща, а найголовніше людяна, знайшла тут роботу до душі. Тікаючи від війни, жінка опинилася в Адамівці. Тут її прихистили і вона прижилася. І роботу знайшла: перекваліфікувалася із інженера-технолога у завідуючу поштового відділення. І обласна дирекція Укрпошти тоді схвалила її кандидатуру. Дівчина успішно склала іспит та пройшла практику на ПВЗ у Криничках. Разом з листоношею Світланою Шинкаренко Дар’я і періодику доставляли, і пенсії, і комунальні платежі приймали, і посилки та бандеролі відправляли. А найголовніше — у Адамівському поштовому відділенні завжди було людяно і гамірно.
Та попри відмінну роботу жінок відділення все ж таки закрили. Без будь-яких пояснень і аргументів. І адамівці залишилися без якісних і доступних послуг, до яких звикли, на які розраховували. Натомість сільчанам запропонували послуги пересувного поштового відділення. Якщо коротко, то “Нові рубежі”, які виходили щоп’ятниці, а поштарі доставляли їх в суботу, в Адамівку будуть привозити тепер аж наступного тижня, у середу. І це у кращому випадку.
Тобто, люди, які передплатили місцеве виданя і заплатили Укрпошті за доставку газети наперед, відтепер думку гадають: де ж їм гуртуватися, куди йти до авто, щоб самотужки забрати свою періодку. До цього в Адамівці люди знали, що всю їхню періодику їм принесе у поштову скриньку їхня листоноша. І нікуди не треба було ходити, витрачаючи свій час та нерви. Пенсіонери теж знали, що пенсію їм принесуть до двору вчасно. Тепер цього немає. Натомість — постійні переживання.
Адамівська староста Ольга Литвиненко не кинула односельців сам-на-сам з цією проблемою. Вона відразу зв’язалася з працівниками пересувного відділення. Староста заздалегідь дізнається, коли вони будуть у селі, де необхідно зібратися людям, щоб забрати свою періодику, посилки та ін. Ольга Володимирівна і сама нерідко обдзвонює земляків, інформує куди і на котру годину їм потрібно підійти.
Працівникам пересувного відділення допомагає й тепер вже колишня керівниця Адамівського поштового відділення зв’язку Дар’я Сироваткіна зорієнтуватися по адресах, вулицях, людях. Як краще куди проїхати, адже Адамівка — село немаленьке. І все це жінка робить безкоштовно, бо жаліє і поважає місцевих жителів, які прихистили її у себе від війни.
Отак Укрпошта закрутила навколо себе усіх і вся, відволікаючи працюючих людей від своєї основної роботи, зовсім не пов’язано з доставкою періодики. А пенсіонерів та літніх людей змусила витрачати власний час на марні очікування, які не завжди є успішними. Як, наприклад, у Надії Олексіївни Логвин з Адамівки. Жінка чекала свою пенсію, бо сказали, що на сусідню вулицю вже повезли. Але на її вулицю машина так і не доїхала, ніхто нічого не пояснив людям. І пенсіонери не дочекались ні пенсії, ні періодики.
«Так це ж літня пора — і стільки проблем маємо, — бідкається Надія Олексіївна. — А чого очікувати з такою роботою Укрпошти у осінньо-зимовий період? Як адамівцям у негоду чи в сутінки свої газети шукати?»
Тепер уся Адамівка щосереди переполохана тим, щоб допомогти пересувному поштовому відділенню відпрацювати так, як треба. Мовчу вже за комунальні платежі. Бо і це для пересувного відділення, а більше для літніх адамівців, — проблема.
Правда, жителі села ще не втрачають надію, що їхнє поштове відділення знову запрацює. Староста Ольга Литвиненко звернулася з цією проблемою до очільника Божедарівської територіальної громади Володимира Дерка. Він поінформував Кам’янську районну військову адміністрацію, яка направила листа до обласної дирекції Укрпошти.
Редакція у свою чергу теж зв’язалася із першим заступником голови Кам’янської військової адміністрації Олегом Карнацьким, який курує дане питання. Тож чекаємо відповіді.
А поки що адамівці на нервах. Старенькі ходять по два дні виглядають, де ж їхні пенсії та “Нові рубежі”. І ми, журналісти “НР”, теж хвилюємося, як вирішиться це питання.
Іще про один аспект нововведення пошти хочеться сказати. Сільська листоноша Світлана, її керівниця Дар’я одержували за свою роботу мізерну зарплату. Їхні наступники з пересувного відділення, упевнена, навіть і говорити про роботу за такі копійки не стали б. То яка ж тут економія?!
Поки ж маємо те, що маємо: заморені від марного очікування люди дивуються і плачуть. Чому, не запитавши їхньої думки за них вирішили, як їм буде краще. Можливо, пану Смілянському з його мільйонними зарплатою та надбавками і байдуже, чи буде бабуся в Адамівці вчасно отримувати “Нові рубежі” — її єдиний острівець зв’язку із навколишнім світом. А от у сотень, тисяч таких бабусь по всій Україні серце крається від горе-реформ на їхнє благо. Від образи, зневаги, байдужості.
Не про таку Україну для своїх дітей, онуків, правнуків вони мріяли. Не про таку…
Олена МУШИК , “Нові рубежі”
