У Дружбівській громаді відбулося урочисте відкриття Алеї загиблих Героїв. Як розповіла нам завідуюча місцевою бібліотекою Тетяна Горб, до організації урочистостей долучилися працівники старостинського округу, філії «Дружбівська сільська бібліотека», Дружбівського та Червоноіванівського сільських Будинків культури (керівники Ольга Семенюк та Данило Корогодський), вихованці Дружбівського ліцею.
— Ще є у наших домівках портрети наших прадідів, які захищали нашу землю у Другій світовій, а вже поряд з ними стоять кольорові фото молодих усміхнених чоловіків у пікселі, обрамовані чорними стрічками, — розповідає Тетяна Горб.
Такі велетенські фото загиблих сучасних Героїв з’явилися і на центральній площі села Дружба біля Меморіалу загиблим у Другій світовій війні.
— Саме пам’ять і безмежна вдячність привела нас усіх сьогодні сюди, — сказав на урочистостях Дружбівський сільський староста Віктор Бойко. – Ми з шаною схиляємо голови перед нашими Героями, нашими воїнами, нашими захисниками, які віддали найдорожче – своє життя за Україну, за кожного із нас. Ці герої – наші односельці.
Це Олег Анатолійович Андрійчук, уродженець села Улянівка. Стрілець, молодший сержант, призваний на військову службу 4 березня 2022 року. Вірний військовій присязі, проявивши стійкість та мужність під час виконання бойового завдання, загинув 16 квітня 2023 року поблизу селища Хромове Донецької області. Посмертно удостоєний звання Героя України.
Федір Володимирович Бабець, житель села Первозванівка. Старший оператор механізованого батальйону, призваний 2 лютого 2024 року. Загинув 29 квітня 2024 року в селі Макіївка Сватівського району Луганської області від кульових поранень внаслідок стрілецького обстрілу.
Олександр Олексійович Григор’єв, житель села Кам’янчани. Солдат-кулеметник мотопіхотного відділення, мобілізований 18 березня 2015 року. Помер 3 жовтня 2015 року на території базового табору другої мотопіхотної роти в селі Новоселівка Волноваського району Донецької області.
Сергій Станіславович Каменца, уродженець села Кам’янчани. Солдат, стрілець-помічник гранатометника аеромобільного віділення. Призваний 5 червня 2024 року. Помер 22 січня 2025 року у військово-медичному клінічному центрі Північного регіону м. Харків, де перебував на лікуванні після поранення, отриманого в районі населеного пункту Лозова Ізюмського району Харківської області.
Микола Михайлович Ковалишин, житель села Кам’янчани. Водій-заправник 53-ї військової бригади, солдат, призваний на службу 3 травня 2020 року. Помер 1 серпня 2020 року у Центральному військовому медичному госпіталі м. Києва.
Костянтин Миколайович Майборода, житель села Сухий Хутір. Стрілець-снайпер 3 штурмового батальйону, солдат. Призваний на службу 10 квітня 2023 року. Захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України, загинув біля населеного пункту Бахмут Донецької області 17 серпня 2023 року. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Данило Степанович Просмушкін, житель села Мирне. Командир бойової машини, командир 3 механізованого відділення 93-ої окремої механізованої бригади «Холодний Яр». Призваний на службу по мобілізації 31 жовтня 2022 року. Загинув у бою за Україну 15 березня 2023 року у Бахмуті Донецької області.
Дуже людно було того дня на щойно відкритій Алеї слави. Крім вдячних земляків прийшли сюди і ті, чиї рани ніколи не загояться – батьки, дружини, діти, рідні героїв. Біля кожного портрета квіти, лампадки, інші атрибути скорботи і шани, любові і болю, пам’яті і найбільшої втрати, з якою тепер жити до кінця днів. Пишаючись звитягою і мужністю своїх односельців, присутні хвилиною мовчання вшанували їх пам’ять.
Згадали на заході і мешканців громади, яким теж рана випікає душу, які кричать без голосу, плачуть без сліз. Про тих, в кого рідні зникли безвісти. На жаль, ми мало про це говоримо. А насправді це трагедія для родин, які страждають через відсутність новин та переживають муки очікування, страждають від «невизначеної втрати» — між надією побачити, почути чи доторкнутись до рідної людини та відчаєм від думки, що вони ніколи не дізнаються про її долю.
У Дружбівському окрузі таких п’ятеро. Це Віктор Васильович Любченко (зник 26 вересня 2024 року біля села Миколаївка на Покровському напрямку), Іван Петрович Гулаков (пропав 7 грудня 2024 року в Тернах Донецької області), Владислав Олександрович Стадніченко (зник безвісти 9 липня 2024 року у Нью-Йорку Донецької області), Павло Вікторович Гуз (зник поблизу Торецька Донецької області 27 серпня 2024 року), Сергій Миколайович Чорний (пропав 15 грудня 2024 року поблизу Серебрянського лісу Луганської області). Ведучі Ольга Семенюк та Тетяна Горб від імені всіх писутніх висловили безмежну підтримку рідним та друзям зниклих безвісти. Побажали, щоб надія, яка живе у їх серцях, стала реальністю.
Того дня літні та юні жителі Дружбівського старостинського округу обіцяли берегти пам’ять про земляків, які полягли за нашу свободу, разом з настоятелем храму Благовіщення Пресвятої Богородиці Віталієм Савком та іншими священнослужителями молилися за спокій їх душ, кланялися їх рідним. Всі щиро бажали, щоб не з’являлися нові портрети на Алеї, нові могили на кладовищах. Нехай настане справедливий мир на нашій стражденній українській землі.
Галина ЛИТОВЧЕНКО, “Нові рубежі”
