Війна чи не щодня додає нам випробування: на міцність, на витривалість, на спроможність, на життя. Але не зачерствіли людські душі. Нині на перемогу працюють і дорослі, і малі. У щоденних волонтерських клопотах ростуть наші діти — майбутнє України.
Родину Геннадія і Тетяни Кбілцецхлашвілі із села Чернече добре знають у Криничанській громаді. Мама Тетяна займається підприємницькою діяльністю: тримає невеличкий магазин у селі Іллінка. Тато Геннадій опікується чималеньким господарством, де є і кролі, і гуси та качки, коти, кози, павичі, фазани. Є навіть сичі і лелека. Цей сімейний зоопарк потребує немало часу і уваги. А найголовніше — тепла і любові.
Геннадій прокидається рано, аби попорати усіх. Затим семирічний синок Богданчик поспішає йому на підмогу. Допомагає чистити клітки, годувати тварин.
Пізніше старший і менший чоловіки рубають дрова, бо газового опалення у Кбілцецхлашвілі немає. Тож ні дорослим, ні дітям тут не до гаджетів. Та й взагалі у родині Геннадія і Тетяни вважають, що діти мають не в телефонах сидіти, а пізнавати світ і навчатися потрібному в житті. Цьому ж дорослі привчають і меншеньку п’ятирічну донечку Даріко. Словом, діти у родині Кбілцецхлашвілі мають таке дитинство, яке було свого часу у більшості із нас.
У цій круговерті дружна родина встигає ще й допомагати світлогірській команді Наталі Дзюри. З перших днів великої війни Кбілцецхлашвілі постачають продукти для волонтерської кухні.
«Я знаю Геннадія вже дуже давно, він – мій надійний товариш, — розповідає Наталя Дзюра. — Майже 30 років тому ще підлітком Гена переїхав в Україну з Грузії. За цей час створив тут сім’ю, має власну справу. Україна стала для нього рідною домівкою. У важку хвилину я завжди можу на нього розраховувати. Він один із перших притягнув мені буржуйку для захисників. Ділиться усім, що має: пальне, гроші, борошно, макарони, чаї, печиво. Одного разу, коли у нас не залишилося і крихти борошна, Гена привіз своє зерно і ми разом обміняли його у млині на борошно. А дружина його Таня, незважаючи на магазинні і домашні клопоти, разом з дітьми ще й пиріжки для військових пече. На днях знову мені у двір доставку організували: три ящики замороженого м’яса, крупи, макарони».
Ось так щодня і живе ще одна волонтерська сім’я: займаються підприємництвом, виховують дітей, разом з ними ведуть домашнє господарство і вперто працюють на перемогу. На прохання Наталки Дзюри щось побажати захисникам Геннадій Кбілцецхлашвілі відповідає коротко і змістовно: «Разом до перемоги! Ми ніколи не зупинимося і завжди будемо допомагати!»
Наталя ДОЛГІХ, Олена МУШИК
