Наталя ДОЛГІХ
Нещодавня публікація «Нових рубежів» «Небезпечні розваги дітей можуть плачевно закінчитися» стала предметом дискусії, викликала бурхливу хвилю обговорення, особливо у соцмережах. У ній правоохоронці звернули увагу на небезпечне дозвілля у аварійних будівлях та недобудовах.
Більшість коментарів зводилася до того, що ніхто у селищі не подбав про те, щоб закрити дітям доступ до таких будівель хоча б решітками. Дехто обурювався тим, що на батьків ще й штраф можуть накласти за неналежне виконання обов’язків. У цьому обговоренні деякі дорослі так активно захищали своїх дітей, виправдовували себе та шукали винних, що зовсім забули про головне – безпеку власних дітей. І про те, що про неї повинні дбати не тільки певні соціальні служби, керівництво громади чи ще хтось, а насамперед батьки.
Сьогодні спробуємо розібратися, яка існує відповідальність за невиконання батьківських обов’язків, поговоримо про права дітей, про роль матері і батька в їхньому житті, а також – які існують стереотипи про батьківство.
У ДІТЕЙ НЕМАЄ ОБОВ’ЯЗКІВ, ТІЛЬКИ ПРАВА
Спочатку розберемося з правовим аспектом нашої теми. Основним міжнародним документом, в якому викладені права дитини, є Конвенція ООН про права дитини. В Україні права дитини зафіксовані в Конституції України, Сімейному кодексі України, Законі України «Про охорону дитинства» та Цивільному кодексі України.
Відповідно до міжнародного та українського законодавства, дитиною є особа віком до 18 років (тобто до досягнення нею повноліття). Згідно зі статтею 6 Сімейного Кодексу України малолітньою вважається дитина до досягнення нею 14 років, а неповнолітньою – у віці від 14 до 18 років.
Конвенцію ООН з прав дитини прийняли 20 листопада 1989 року. У 1991-ому її ратифікувала Україна. У Конвенції – 54 статті. Там чітко прописані базові права, які дитина набуває з народження. Вони розроблені за аналогією до прав людини. Права людини чи права дитини стосуються всіх на планеті і не передбачають обов’язків, бо обов’язки ми набуваємо вже як громадяни/громадянки своєї країни.
Зокрема, у Конвенції про права дитини передбачено, що кожна дитина має право:
• на особисте життя та захист від посягань на нього, право на захист від усіх форм фізичного та психологічного насильства, право на відпочинок і дозвілля;
• на захист від економічної експлуатації та від виконання будь-якої роботи, яка може нести небезпеку для здоров’я, бути перешкодою в здобутті дитиною освіти чи завдавати шкоди її здоров’ю, фізичному, розумовому, духовному, моральному та соціальному розвитку;
• на захист від незаконного зловживання наркотичними засобами та психотропними речовинами, захист від усіх форм сексуальної експлуатації та сексуальних розбещень, захист дитини від усіх форм експлуатації, що завдають шкоди будь-якому аспекту добробуту дитини, захист від катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження чи покарання.
Порушення цих основоположних норм є порушенням прав дитини та тягне за собою відповідальність у встановленому законом порядку. Дитина не завжди знає про свої права, але дорослі повинні їх знати й інформувати дітей, куди вони можуть звертатися у випадку ризику чи порушення своїх прав.
НАЙЧАСТІШЕ ПРАВА ДІТЕЙ ПОРУШУЮТЬ САМЕ ЇХНІ БАТЬКИ
Дитяча та сімейна психологиня, соціальна менеджерка відділу методичного забезпечення Дніпропетровського обласного центру соціальних служб Валентина Ісканіна зазначає, що деякі родини зіштовхуються з проблемами у вихованні дітей. І з часом ці проблеми лише посилюються. Основна – ігнорування потреб дитини. Дитині важливо, щоб із нею батьки розмовляли, чесно і коректно розповідали про якісь проблеми в сім’ї. Водночас дорослим не варто сваритися та сперечатися в присутності дитини. Коли син чи донька не хоче займатися музикою, а батьки наполегливо вимагають, оскільки в дитинстві вони про музичну школу мріяли, але не було можливості. Це – теж порушення прав.
За інформацією старшої інспекторки сектору ювенальної превенції відділу превенції Кам’янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Наталії Ткач, найбільш актуальна проблема на сьогодні – це залишення дітьми місця мешкання. За 10 місяців 2023 р. до відділення поліції № 6 Кам’янського РУП ГУНП надійшло 29 таких звернень.
У разі зникнення дитини потрібно негайно звернутися до найближчого відділення поліції або зателефонувати на лінію «102», наголошує Наталія Ткач. Не зволікайте зі зверненням, адже дитина може стати об’єктом кримінального правопорушення. Батьки повинні орієнтуватися, у якому одязі зникла дитина, знати її контакти, якомога більше інформації повідомити працівникам поліції про дитину.
«Проаналізувавши причини подібних ситуацій, можна зробити висновок про те, що батькам потрібно більше уваги приділяти дітям, більше спілкуватися, цікавитися їхнім життям, прислухатися до думок та побажань, спрямовувати дітей у правильному напрямку. Виховуйте відповідальну особистість на власному прикладі, підтримуйте довірливі стосунки», — закликає дорослих представниця правоохоронних органів.
Конституція України говорить про те, що кожному гарантується право знати свої права. Це дає змогу запобігти посяганню на них. Достатньо, щоб дитина знала, що всі рівні перед законом та суспільством, а тому будь-які прояви насильства чи грубості до неї не повинні бути приховані, незалежно від кого вони надходять: чи від батьків, чи вихователів, чи навіть однокласників.
Особливу увагу на це повинні звертати батьки. Роз’яснювати, насамперед, у зрозумілій формі елементарні правила поведінки у ситуаціях, коли дитину ображають чи намагаються експлуатувати. Це стосується і поведінки батьків, які повинні розуміти, що вони не мають права грубо чи принизливо ставитися до своїх дітей, а в разі такого недбалого ставлення знати про можливість дитини звернутися до уповноважених органів.
Так ст. 184 ч. 1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. За це вони можуть понести покарання у вигляді попередження або штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У кожній територіальній громаді є Служба у справах дітей, яка займається:
• наданням правової та інформаційної допомоги населенню;
• профілактичними заходами для зменшення рівня правопорушень серед неповнолітніх;
• захистом прав неповнолітніх;
• виявленням дітей, що опинилися в скрутних життєвих обставинах;
• контролем за здійсненням профілактичних та виховних заходів в навчальних закладах, а також дотриманням трудового законодавства щодо неповнолітніх;
• обліком неблагополучних сімей та дітей, що виховуються в них;
• моніторингом утримання та забезпечення інтересів дітей, що виховуються в дитячих будинках, інтернатах, прийомних сім’ях тощо.
Як розповіла нам начальниця служби у справах дітей Божедарівської селищної ради Марина Солона, спільно з поліцейським офіцером громади Віталієм Вуєвим, інспекторами ювенальної превенції Наталією Ткач, Ігорем Мироновим вони регулярно відвідують родини опікунів і сім’ї, які опинилися у складних життєвих обставинах або мають ризик їх виникнення. Під час таких візитів вони проводять профілактичні бесіди з членами родин, надають рекомендації. Якщо родина потребує певних соціальних послуг – розглядають питання про їх надання.
Станом на 1 листопада цього року на первинному обліку служби у справах дітей Божедарівської селищної ради перебуває 66 дітей. На території функціонує 1 дитячий будинок сімейного типу, 1 прийомна сім`я та 2 патронатні родини. За 2022 рік було позбавлено батьківських прав чотирьох мам, на утриманні яких було 6 дітей, за 2023 – трьох мам відносно 3-х дітей. У 2022 році 1 дитину вилучено з родини у зв`язку із загрозою її життю та здоров`ю: батьки не піклувалися про неї, 1-річна дівчинка проживала в неналежних умовах і без належного лікування. На даний час дитина усиновлена, має люблячих батьків, які дбають про її здоров`я та розвиток.
Попри таку сумну статистику є і позитивні приклади. Начальниця служби у справах дітей Криничанської селищної ради Ірина Кошак розповіла нам про випадок, коли одинока мама змогла поновити свої права. Вона була позбавлена батьківських прав у зв’язку з тим, що не виконувала належно свої обов’язки стосовно сина, не стежила за станом його здоров’я та не надавала відповідну допомогу. При цьому окрім нього в неї було ще двоє дітей. Однак мати не втрачала надії виправити ситуацію. Вона змінила своє ставлення, зібрала всі документи і змогла відновитися в батьківських правах. «Тепер вся родина проживає разом, а мама належно виконує свої обов’язки, — розповідає Ірина Кошак. — На моїй практиці такий випадок вперше».
З 14 РОКІВ ПІДЛІТКИ ВЖЕ МОЖУТЬ ЗВЕРНУТИСЯ ДО СУДУ ЩОДО НЕНАЛЕЖНОГО БАТЬКІВСЬКОГО ВИХОВАННЯ
Батьки або люди, які їх замінюють (опікуни чи піклувальники), зобов’язані піклуватися про дітей: виховувати їх, дбати про їхнє здоров’я, фізичний та духовний розвиток, захищати їхні права. Та що робити, якщо батьки ухиляються від своїх батьківських обов’язків, порушуючи в такий спосіб права дитини? Про це «Новим рубежам» розповіла завідувачка сектору Криничанське бюро правової допомоги Надія Федориненко.
Перелік головних обов’язків батьків щодо дітей визначено у Сімейному кодексі України (ст. 150). Батьки або люди, які їх замінюють, насамперед повинні:
• виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини;
• піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток;
• забезпечувати здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя та поважати дитину.
Якщо батьки (опікуни чи піклувальники) неналежно виконують свої обов’язки щодо дитини або ж взагалі не дбають про неї – їх можуть притягти до відповідальності згідно з законодавством: накласти штраф, позбавити батьківських прав, тощо.
Однак такі питання потребують детального вивчення і оцінки фахівцями, підготовки документів, зазначає Надія Федориненко. Тож підлітки з 14 років мають право самостійно звернутися до системи безоплатної правничої допомоги для отримання цих послуг.
Юристи оцінять ситуацію і запропонують рішення. Якщо потрібно буде звертатися до суду — діти мають право на представництво їхніх інтересів у суді юристами чи адвокатами. Правники допоможуть зібрати необхідні матеріали та підготують заяву до суду для притягнення до відповідальності таких батьків (опікунів, піклувальників).
Також для захисту прав дитини свідки ситуації (наприклад, родичі, вчителі чи сусіди) чи сама дитина мають право звернутися до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій.
Як дитині звернутися до системи БПД? Отримати правничу допомогу можна у найближчому бюро правничої допомоги: смт Кринички, вул. Виконкомівська, 17, каб. № 3.
Або скористатися одним з дистанційних сервісів системи:
• контактний центр системи БПД: 0 800 213 103 (дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні)
• зателефонувати з Telegram: https://t.me/+380677213103
• написати юристу в Telegram: https://t.me/LegalAidUkraineBot
Зауважимо, що працівники системи БПД не мають права розголошувати інформацію про звернення, тому всі консультації є конфіденційними.
ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ – СПРАВА НЕ ТІЛЬКИ ЖІНОЧА
На жаль, і досі чимало чоловіків вважає, що заробляти гроші — достатній внесок у піклування про дитину. Батько в середньому проводить з дитиною у два рази менше часу, ніж мати. У нас переважно жінки беруть відпустку по догляду за дитиною, лікарняний, коли хворіють діти. У дитсадок веде мама, до школи також, перевірка домашніх завдань, гуртки, спортивні секції – майже все лягає на її плечі. А між тим і довірливі розмови в дорозі, і більшість дитячих секретів. Навіть зі школи в першу чергу телефонують мамі, ніби у дитини не двоє батьків.
Виховання дітей не є суто жіночою справою, всупереч тому, що такий стереотип досі побутує у суспільстві. Чоловіки мають брати безпосередню участь у вихованні, бо дитина – це відповідальність обох батьків. В Україні піти у декретну відпустку має право як матір, так і батько. Водночас батько може використати відпустку як повністю, так і частково або ж розділити її навпіл із мамою дитини. За ним також мають зберегти і робоче місце, і зарахувати час відпустки в трудовий стаж.
За словами психологині Валентини Ісканіної, активна участь тата у вихованні має численні переваги для самого батька, дитини та сімейних стосунків загалом.
«Батько відіграє важливу роль у створенні емоційного зв’язку з дитиною, розвитку її соціальних навичок і самооцінки», – каже вона. Крім того, діти, які бачать свого тата активно залученим до їхнього виховання, мають більше можливостей для створення стійких стосунків з обома батьками. Зрештою, рівноправний розподіл виховання також сприяє гендерній рівності та допомагає зрушити стереотипи про традиційні ролі у сім’ї.
«Стереотип про те, що за виховання відповідає жінка – доволі усталений в нашому суспільстві. Насправді родина – це партнерські стосунки, і саме в таких має бути повага та бажання від обох батьків», — переконаний багатодітний батько Володимир із Криничок і поділяє думку про те, що за виховання дітей однаково відповідальні й батько, і мати. Він так само, як і його дружина, може розвісити прання, зібрати дітей до школи, повчити з ними уроки. «У нас із дружиною так заведено: хто перший вдома, той і вечерю готує».
Нині через війну велика кількість сімей вимушено розлучена: тато – на фронті, діти з мамою – вдома, або ж проживають в іншому місці України чи виїхали за кордон. Є родини, коли і мама, і тато стоять на захисті країни. Але і тут маємо приклади «віддаленої» підтримки дітей. Знаю одного такого батька, який, коли має можливість, перевіряє домашні завдання у дітей по відеозв’язку. А паралельно щодня контролює успішність дітей в електронному щоденнику. До речі, на власному досвіді переконалася, що це дуже зручно зараз: обоє батьків мають доступ до нього через особисті логін та пароль і в будь-який час незалежно від місця перебування можуть ознайомитися із розкладом, оцінками, домашніми завданнями, зауваженнями вчителів.
Звісно, нелегко доводиться тим сім’ям, де дітей виховує хтось один/одна із подружжя. Але родина не обмежується тільки татом і мамою, виховуйте у дітей прекрасні стосунки із дідусем чи бабусею, рідним дядьком або тіткою. Головне – турбота, взаєморозуміння і повага одне до одного.
Матеріал створено за підтримки Волинського прес-клубу
