Точніше у редакцію за подарунком завітала донька Ганни Миколаївни Тетяна. Їй, молодій, спідручніше це було зробити. Адже батьки — і мама, і тато Володимир Іванович вже пенсіонери. І вибратися до колишнього райцентру подружжю важкувато. Тож приємну місію і взяла на себе донька, працівник одного із медзакладів обласного центру.
А із самою щасливицею ми спілкувалися по телефону. Жінку добре знають в окрузі. Адже у свій час вона працювала бухгалтером на Щорській міжрайбазі. А як підприємства не стало, трудилася у колгоспі «Аврора», КСП «Дубравушка», скрізь, де було треба. Механізатором все життя пропрацював і її чоловік. Володимир Іванович ще й нині трудиться охоронцем в одній із організацій.
Двох дітей виростило подружжя — Тетяну і Віктора. Діти подарували батькам восьмеро онуків. Уже й на трьох правнуків розжилися Гармаші. Стрічають їх, голублять. А у вільний від роботи час читають «Нові рубежі». Щоб знати, що у світі робиться, кому іменини, а хто вже закінчив свій земний шлях. Комусь інтернет до душі, а їм багатолітня подруга — криничанська газета. З нею вони переживають разом долі людські. Як, наприклад, героїв роману Володимира Забори «Коли плачуть хлопці».
— Читаєш, і наче бачиш ті дні, біль і тугу за Батьківщиною у неволі, — поділилася з нами Ганна Миколаївна.
Щиро вдячні ми ветеранам за прихильність і вірність нашому виданню. Хай вам здоровиться, шановні Ганно Миколаївно та Володимире Івановичу! Хай за вашим прикладом та з Божою поміччю побільшає у Зорі наших передплатників!
Хай смакує вам, вашим дітям та онукам продукція ТМ «Dansoy», про яку з допомогою газети дізналося стільки читачів на Криничанщині.
Галина ЛИТОВЧЕНКО, Наталя ДОЛГІХ
Нагадуємо, що власником другого такого ж приза став Олексій Харитонович Турчин із сел. Аули. Тож чекаємо другого щасливчика у редакції!
